Жити в чистій країні – вигідніше. Забруднення впливає на тривалість життя, кількість людей працездатного віку, рівень валового внутрішнього продукту і відрахування до бюджету, На захворюваність і смертність. Цивілізовані країни, які це порахували, кардинально змінюють своє господарство, – каже міністр природи Остап СЕМЕРАК
На початку червня шахтарі з Червонограда на Львівщині перекрили міжнародну трасу з вимогою видати зарплату. Ви були учасником зустрічі гірників із прем'єр-міністром. Як вирішили цю проблему?
– Заборгованість із зарплати перед шахтарями з лютого 2019 року становить понад 215 мільйонів гривень. Це великі гроші. Але треба розуміти, що шахтарі – не нахлібники. Суспільству насаджують такий міф. Їхня продукція – конкурентна, рентабельна, продається на ринку. Однак з шахтарями не розраховуються. На це впливають "смотрящі". Сірі, тіньові ділки присмокталися до державних підприємств і послаблюють їх. Щоб підготувати ці ласі шматки до віджимання.
Ті люди не є працівниками підприємств, не мають права фінансового підпису. Вони вміють фінансові потоки розщеплювати: кудись занести, щось приховати, на когось натиснути. Маніпулюють підприємством. Скеровують зароблені ним гроші деінде.
Я мав зустріч із шахтарями у Червонограді та пообіцяв їм максимальне сприяння. І на початку червня у Києві відбулася нарада за участі прем'єр-міністра, мера Червонограда Андрія Залівського та представників шахтарів ДП "Львіввугілля". Я також був на тій зустрічі. Частину коштів розблокували того ж дня. Шахтарі вже отримали перші виплати на погашення боргів із зарплати. Також вирішено зробити незалежний аудит ціноутворення – бо це одна з причин тупикової ситуації з зарплатами. І державне підприємство "Львіввугілля" має очолити інша людина.
Держава може бути ефективним власником?
– Безперечно. Якщо приватизовані державні шахти працюють ефективно, то чому решта ні? Держава не може залишити енергобаланс на вільній платформі, коли йдеться про стратегічні речі. Вона була, є і ще певний час буде одним із головних гравців на ринку.
На Львівщині є збиткові шахти чи такі, що мають високу собівартість продукції. Але у "Львіввугілля" є кілька суперприбуткових підприємств. Об'єднання загалом може бути у плюсі. Треба, щоб інше державне підприємство розрахувалося за вугілля. На ринку відбуваються взаємні розрахунки. Тільки з цього кільця, де ходять гроші, виключили шахту. Найкращий спосіб боротьби з тіньовими схемами – публічність.
Як міністерство допомагає вирішувати екологічні проблеми таким промисловим містам, як Червоноград?
– За Кіотським протоколом (міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. – Країна) 2008 року Україна отримала від Японії кошти. Із 2010-го уряд Азарова почав реалізовувати ці проекти.
Частина об'єктів цієї програми залишилися у Криму. Багато – на Донбасі. Менша кількість – у Центральній і Західній Україні. Потім з'ясувалося, що частину фінансування вкрали, Генпрокуратура відкрила кримінальні справи щодо кількох компаній. Сокальська районна лікарня і Червоноградська міська лікарня потрапили до цього переліку: їх профінансували, актами закрили, а фактично нічого не зробили. Японська сторона приїхала з аудитом наприкінці 2015 року. Виявили, що об'єкти недороблені. Оформили акти й вимагали від України повернути кошти.
Шляхом переговорів нам вдалося відбитися від штрафів. Отримали додаткові кошти й завершили будівництво. Це було задовго до виборів.
Яка ситуація там сьогодні?
– Спілкувався з головним лікарем. Він каже: "Економія на теплі приблизно 20 відсотків". Ці кошти вже витрачають на медичне обладнання чи лікарські препарати.
Інший проект. Два роки тому міська рада Червонограда звернулася до мене з проханням виділити частину коштів із Кіотських надходжень на модернізацію теплосистеми міста, а також лікарню у Сокалі. Вже зроблені проекти, підписуємо договір із компанією, яка виграла тендер. Вона повинна закінчити роботи до початку цьогорічного опалювального сезону. Тариф на опалення в місті має впасти. Економія – майже 15 відсотків.
Західний Буг страждає від скидів забруднених вод. Є проекти, де місто разом із міністерством фінансує реконструкцію комунальних очисних споруд. У нас зав'язалася тісна співпраця з районною адміністрацією, районною і міською радами.
Що ви прагнули змінити на чолі міністерства?
– Переді мною постали кілька викликів. Перший – корупція. Міністерство довший час вважали найкорумпованішим. Попередніх трьох міністрів звинувачували, підозрювали чи притягували до відповідальності за корупцію (Ігоря Шевченка підозрювали у зловживанні владою. Едуарда Ставицького – у привласненні, розтраті державного майна. Миколі Злочевському інкримінували незаконне збагачення. – Країна).
В Україні зруйновані системи моніторингу якості водних об'єктів, атмосферного повітря. Розпорошені функції. За вирубування лісів відповідає Міністерство сільського господарства, куди держава передала їх за часів Януковича. Але щоразу, коли я приїжджаю до людей, вони запитують про ліс. Бо в Україні загрозлива ситуація з вирубкою в Карпатах, Поліссі, південній частині України. Україна знову почала страждати від буревіїв – бо вирубують лісосмуги.
За сміття відповідають органи місцевого самоврядування і Міністерство житлово-комунального господарства. Коли сталася трагедія на сміттєзвалищі у Грибовичах (28 травня 2016 року на Грибовицькому сміттєзвалищі виникла пожежа. Стався обвал твердих побутових відходів, під завалами загинули троє рятувальників. – Країна), я попросив перелік усіх сміттєзвалищ із їх координатами, відсотком наповнення. У відповідальних чиновників не було інформації, де розташовані сміттєзвалища.
До всього парламент ліквідував будь-які перевірки, назвавши це – дерегуляцією, тобто мінімізацією впливу держави на бізнес. Але цей бізнес починає "чудити".
Поясніть.
– Підприємство купує на системі Prozorro ртутні лампи і каже, що утилізує. А потім ми знаходимо їх на сміттєзвалищі. У Сумах знайшли кілька ампутованих людських ніг, загорнутих у пакет. Крім аморальності, це ще й страшна загроза для здоров'я, довкілля. Проте держава ці підприємства не перевіряє вже п'ять років.
Але ж це рішення було прийняте урядом Арсенія Яценюка, в якому працювали ви.
– Так, після Майдану його приймали на півроку. Тоді, до речі, ми ухвалили й рішення обмежити заробітні плати чиновникам і нардепам. Та бізнес відчув цю слабину і продовжив тиснути на уряд, президента, парламент: "Ми ростемо в рейтингах Doing Business (рейтинг легкості ведення бізнесу. – Країна)".
Але на першому місці в політиці мають бути закон і відповідальність. В Одесі не можна відкрити купальний сезон – бо Чорне море "цвіте". Я волав про це більш як рік. Та бізнес добився скасування перевірок – що кораблі зливають у море. Їх вивели з-під екологічного контролю. При тому, що експортери беруть найдешевші колимаги – турецькі, китайські, африканські. За рік в українські порти заходять 10 тисяч суден.
Якщо хочеш жити у чистій країні – це коштує грошей. Найдешевше – викинути обгортку, і хай поліетилен 200–300 років розкладається. А скрутити її, переробити – дорожче. Та в кінцевому результаті це вигідніше. Бо ніхто не рахує, як забруднення вплине на державу. Наскільки зменшиться тривалість життя, як скоротиться кількість людей працездатного віку, отже знизиться ВВП і відрахування до бюджету. Ще якась кількість – захворіють. А потім, не дай Боже, людина померла. Турбота про її дітей, літніх батьків лягає на державу. Цивілізовані країни, які це порахували, кардинально змінюють своє господарство.
Чим міністерство може похвалитися?
– У резолюції саміту Україна – ЄС минулого року європейці визначили чотири реформи, які відбуваються в Україні помітно добре: екологія, дерегуляція, децентралізація і реформа державної служби. Нам за три роки вдалося провести через парламент 20 екологічних законів, що відповідають Директивам Європейського Союзу.
Ще один напрям – упорядкування Чорнобильської зони. За три роки я був там 18 разів. Насунули арку над зруйнованим четвертим енергоблоком. Упродовж місяця отримаємо її у використання. Після цього починається робота над демонтажем старого саркофагу, його нестабільних конструкцій. Далі завдання України на роки – розчищення цього майданчика. 2001-го була зупинена атомна електростанція, а ядерне паливо з енергоблоків витягнули за 15 років. Завершуємо сховище для відпрацьованого палива.
Серіал "Чорнобиль" визнали найпопулярнішим у світі. До зони відчувається сплеск уваги?
– 2015-го Чорнобильську зону відвідали приблизно вісім тисяч туристів. За 2018 рік – 75 тисяч. Державне підприємство за фінансовими результатами минулого року стало прибутковим. Розглядаємо можливості інвестувати в інфраструктуру. Даруйте, але 2016 року в Чорнобильській зоні не було туалетів для відвідувачів.
Ви згадали, що європейці позитивно оцінюють наші реформи. Для українців ці зміни не такі очевидні.
– Україна рухається вперед, але може рухатися швидше. Однак може і рухнути. На президентських виборах багато людей голосували не за щось, а проти когось. Це діагноз для суспільства. Люди не вникають, не цікавляться, що їм пропонують. Не бачив жодної публічної зустрічі з громадськістю під час передвиборчої кампанії теперішнього президента.
Те саме – з Вакарчуком. Я його знаю давно, спостерігаю і шаную його творчість. Але Святослав робить заяви, які насторожують. Про те, що не має значення, яка мова і скільки в людини паспортів. Він удруге пробує себе в політиці. Хоча його участь у виборчому списку "Нашої України" 2007 року – це був скоріше технологічний крок для популяризації політсили. І, мабуть, Святослав тоді був неготовий до політики.
Ви часто їздите регіонами. Які настрої українців?
– Суспільство хоче добре жити і не працювати. Це помітно у студентських аудиторіях. Коли кажеш: "Я двічі був депутатом, двічі міністром, заступником губернатора", у них загоряються очі. Та коли кажеш, що для успіху треба ставити високі планки, мріяти про велике і щодня працювати над собою, – аудиторія "тухне". Починаєш пояснювати. Бачиш кількох людей, яких це надихає. От вони і працюватимуть.
Українське суспільство теж хоче простих і швидких рішень. Воно стомилося від війни, невизначеності, страху. А політики пропонують їм шоу – лідер однієї української партії в лотерею виграє мільйони, а художній керівник телешоу без презентації, дискусії – стає президентом країни. Однак це – сурогат, фейк. Популізм – біда сучасної політичної епохи. І це відбулося не лише в Україні. Brexit – яскравий приклад.
Які найбільші виклики стоять перед Україною?
– Можливе розчарування.
У суспільства був запит на позасистемного політика. Можливо, Україна отримала шанс?
– Будь-яка криза – це шанс для розвитку. Питання лише в тому, як суспільство скористається цим шоком, кризою, струсом.
У 1990-х студентом я їздив у Польщу "човником". Продавав праски, носові хустинки. Поляки часто скуповували в нас мотлох. Розумів, що нам тяжко, а їм – узагалі. Та поляки цей шок використали для розвитку. Подивились у дзеркало – і прийняли правду. Польща була єдиною країною, яка в кризу 2008 року показувала зростання ВВП. А ми подивилися у дзеркало і сказали, що воно криве. І продовжуємо так казати. А треба реально себе оцінити і прийняти рішення, нехай і непрості.
Змінювати правила завжди непросто.
– Так, але потрібно. Щороку воюю з проблемою, коли п'ять гірничозбагачувальних комбінатів у річку Інгулець скидають високомінералізовану шахтну воду. Так, побудувати очисні споруди – це дорого. Але правильно. Бо ця вода потрапляє в Інгулець, потім – у Дніпро, звідки п'ють воду 80 відсотків українців.
Де знаходите сили відстоювати свою позицію?
– У родині. Два вуйки – з маминого боку, і з татового – були партизанами, вбиті й поховані в одній могилі. Ми знали, де вони загинули. Але пам'ятник побудували, лише коли стала незалежна Україна. Одному було 19 років, другому – 21. Я на цю могилу привів сина, якому теж 19 років. Кажу, "цей чоловік був такий, як ти сьогодні. Він загинув у боротьбі. Ми повинні це продовжити". У цьому є сила: в коріннях, у вихованні.
5 
1
Коментарі