Москаль

"Головним москалем країни" називає себе голова Луганської облдержадміністрації Геннадій Москаль, 64 роки. 11 травня він зупинив поблизу зони антитерористичної операції 11 фур, що везли харчі в самопроголошену ЛНР. А напередодні він завернув дві фури з пивом. Відео спілкування з водіями

виклали в інтернет.

– Хай п'ють сечу, – говорить там губернатор. – Хотіли референдум, так нехай їм усе й забезпечують.

"Це можна назвати іронією долі, але 2002 року Геннадій Москаль захистив кандидатську на тему "Інститут тимчасового генерал-губернатора в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.", – написано на сайті керівника облдержадміністрації – Moskal.in.ua. – Ця посада запроваджувалася в місцевостях, де проголошувався воєнний стан чи були якісь "волнєнія".

Нині генерал-лейтенант Москаль – сам голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації. Хай і без формального воєнного стану на підконтрольній йому території"

"Москаль, московець, москвач, росіянин" – так пропонує перекладати слова "великоросс" і "великороссиянин" третій том російсько-українського академічного словника Агатангела Кримського та Сергія Єфремова, виданий у 1927–1928 роках. Також подає форми "насмешливо или с пренебрежением": "кацап, кацапуз, кацапура, кацап'яга, москва, кацапня".

"Практичний підручник української розмови і збірник москалізмів. Словник потрібний всім змосковленим українцям, що тепер освідомлюються і вчаться рідної мови", – так рекламували "Словник московсько-український" авторства Віктора Дубровського 1918 року.

"Вояк, солдат", – так пояснює це слово Академічний тлумач­ний словник 1970–1980 років. У такому значенні його часто вживав Тарас Шевченко й інші класики української літератури.

 

"Не було ні хвилини, щоб Яків не допікав матері, чого вона вдруге заміж пішла й нащо вона його в москалі запроторила", – пише Грицько Григоренко. "Не маршуй, наче москаль на муштрі" та "Колись переходом стояв у нашому селі москаль", – з творчості Григорія Квітки-Основ'яненка. "Дідону мав він, мов за жінку, убивши добру в неї грінку, мутив, як на селі москаль!" – Іван Котляревський в "Енеїді". А в байкаря Степана Руданського є такі віршовані рядки: "Раз у баби перехідний москаль ночував. Устав рано й за спасибі в баби гуску вкрав".

"Москаль – русский, чаще всего – выходец из Москвы, – йдеться у статті "Ты кацап, а я москаль", яку опублікував російський сайт "Частный корреспондент" позаторік. – Негативный оттенок прозвище получило не сразу. Во время походов русские войска жили не в казармах и лагерях, а в хатах коренных жителей, которые их кормили. Кроме того, русские солдаты были неравнодушны к местным девушкам. Однако отношения длились только пока москали были гостями селения. И когда служебный долг звал солдата в другие земли, отношения с местными девушками забывались. Тогда появился глагол "москалить" – мошенничать, мухлевать".

"1725 року ім'я нашої країни Русь у грецькому фонетичному варіянті Петро I офіційно присвоїв Московії, – пише кандидат філологічних наук Ірина Фаріон у статті "Слова як свідки правди". – Назвавши себе Росією або Великою Руссю, Московія тим самим стверджувала себе спадкоємцем і продовжувачем Київської Руси, цим стверджувала і своє право на "собирание земель русских". Етнонім від украденої і новоспеченої назви держави "россиане" створив видатний український мислитель ХVIII ст. Феофан Прокопович, що насправді означав не ім'я народу, а державну належність за аналогією до словотвірної моделі на -ян: громад-ян-и, волин-ян-и, львів-ян-и тощо. До того ж для всієї Европи – від Литовсько-Руської держави, Польщі аж до Англії, – для країн Сходу, турків, арабів існувала тільки одна офіційна назва: Московське князівство, Московія або просто Москва. Її жителів називали московітами, московитянами або москалями".

"Поначалу прозвище Москаль было нейтральным и служило лишь для обозначения географической принадлежности, – переповідає російський антропонімічний сайт "Анализ фамилии". – Однако с течением времени слово "москаль" на территориях Польши, Белоруссии, Литвы и Украины, которые были присоединены Российской империей, стало приобретать негативный оттенок. Отсюда ряд народных пословиц и поговорок: "От москаля хоть полы отрежь, да уйди!", "С москалем дружись, а камень за пазухой держи".

"Про заборону мови ворожнечі й висловлювань, що принижують людську гідність" – проект такої постанови зареєстрував у парламенті 21 грудня 2012 року член Партії регіонів Вадим Колесніченко. Норма повинна була заборонити прилюдне використання слів "москаль", "жид", "хохол". За тиждень до того Міністерство юстиції не виявило в українському законодавстві норм, що забороняли би вживання слів "жид", "жиди" або "жидівка".

"Не зовсім зрозуміло при цьому, як бути з "маланцем", "малоросом" і "кацапом". До того ж можна було розширити список "ляхом", "бульбашем", "чурбаном", "хачиком", а також "німчурою", "жабоїдом", "макаронником", "піндосом" та іншими красивими назвами", – оцінював законотворчість "регіонала" письменник Юрій Андрухович на сайті ТСН.

"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. Бо москалі – чужі люде, роблять лихо з вами", – за опублікований портрет Тараса Шевченка з такими рядками на місяць забанили блогера під іменем Зен Антипоп у мережі Facebook у січні цього року. Перечекавши обмеження, він розмістив це зображення вже з заретушованими словами "москалями", "москалі", "москаль". Написав: "Вибачте, що мені довелося затерти історичний екзонім народу Московії на цьому зображенні. Це зроблено виключно, аби уникнути видалення ще й цього допису. Бо "дублінський офіс" вважає, що це слово української – і не лише – мови не можна вживати. Наприклад, нещодавно на цій публічній сторінці було видалено мій коментар-звернення до модераторів, в якому була присутня цитата з англомовної Вікіпедії, що підтверджувала неправомірність видалення цього слова. Причина видалення того коментаря – наявність у ньому цього слова".

"Хто не скаче, той москаль", – цю кричалку почали вигукувати вболівальники львівської футбольної команди "Карпати" у середині 2000-х. Скандують, поголовно стрибаючи. Кричалка швидко стала популярною і в інших містах. Рекорд з масового виконання встановили під час матчу між київським "Динамо" й донецьким "Шахтарем" 16 квітня торік – тоді стрибали майже 70 тис. глядачів.

В інтернет потрапило відео, як під "Хто не скаче, той москаль" баскетбольна збірна України святкує вихід із групи на чемпіонаті Європи 2013 року. Разом із корінними українцями стрибав і натуралізований чорношкірий американець Юджин Джеттер.

"Из забавных кричалок: "Кто не прыгает, тот москаль!" Все прыгают сразу. Я не прыгал, я же москаль", – описує перші дні Майдану російський блогер Ілля Варламов.

"Говорю себе: товарищ москаль,

На Украину шуток не скаль.

Разучите эту мову на знаменах-лексиконах алых,

– Эта мова величава и проста:

"Чуешь, сурмы загралы, час расплаты настав…"

Разве может быть затрепанней да тише

Слова поистасканного "Слышишь"?!"

– з вірша Володимира Маяковського "Долг Украине", написаного 1926 року.

Москалики – так на Галичині називають засолену дрібну тюльку з головами. В Польщі moskaliki – означає оселедець. Також москаль – народна назва особливо пекучого часнику.

– Гляньте, у москаля верхівка гостра, а в українського сорту – м'якенька. І за смаком вони різні. Український часник можна їсти із салом, борщем. А москаль сирим дуже гострий, його найчастіше використовують, готуючи страву, – пояснює Лідія Рязанова в статті на чернігівському сайті "Город".

Клоп-москаль або москалик – комаха родини червоноклопів. Російською – "клоп-солдатик", англійською – firebug.

Москалі – село на північ від Чернігова. Утворене 1800 року, зараз тут близько сотні жителів.

"Москаль – горде українське прізвище!!!" – назва закритої спільноти "Вконтакте". Приймають до неї тільки Москалів. Всього ця соцмережа налічує 2290 користувачів із таким прізвищем, 1276 з них зазначили місцем проживання Україну.

Москаленко, Москальчук, Москалюк, Москалець – поширені українські прізвища, похідні від Москаля.

"Дякую тобі, Боже, що я не москаль", – футболки з таким написом з'явилися на мистецькому ринку Вернісаж у Львові в першій половині 1990-х. Влітку 2007-го на київському рок-фестивалі "Чайка" у такій виступав лідер гурту "Ленинград" Сергій Шнуров. Пояснив:

– Надел футболку не для того, чтобы завоевать симпатию украинской публики, а потому, что я – из Питера.

"Слава Богу, що я не москаль. Слава Богу, бо печінку жаль", – співає тернопільський гурт Nameless.

×