В юності попросив грошей у батька. Він сказав, що не має, треба заробляти самому. Спробував себе вантажником – не сподобалося. Тоді мив машини, продавав газети, працював офіціантом. Врешті дійшов до того, що хочу займатися тільки музикою. Щойно почав заробляти нею на життя, більше нічим і не займався.
Музика – моя місія. Те, що я несу через життя. Моя творчість – терапія, а я – терапевт для своїх слухачів.
Якби не музика, все одно займався би творчістю. Або став би адвокатом.
Те, що відбувається нині, – геноцид
Вегетаріанство – це сукупність багатьох чинників. Етичного, природоохоронного, задля власного здоров'я. Не розумію, як можна замовляти чиюсь смерть, аби насититись. Цього року вперше з 2003-го спробував шматочок риби. Нічого особливого.
Для Росії ця війна – історична та ідеологічна. Україна-мати народила ту московську шалаву, в якої немає своєї історії і яка хоче привласнити нашу. Тому для Росії важлива наша територія. Вона хоче знищити нас, нашу ідентичність, замінити нас тут. Те, що відбувається нині, – геноцид.
Усе, що є в Росії, – вкрадене та змародерене. Вони продовжують робити це й тепер.
2014-го я жив у США, мав проєкт The Gitas. Нас запрошували виступати в Росію, я відмовлявся. Реагували по-різному. Раз сказали: "Так це ж американський гурт, маєте виступати й не думати про це".
Культура не буває поза політикою. Про такі категорії можна було б говорити, якби у світі було спокійно, а всі люди на планеті були освічені.
У дитинстві вважав себе пацифістом. Думав, як почнеться війна, піду на автомати з квітами. Тепер розумію: це повна нісенітниця.
Ніхто з моїх друзів у Росії не відреагував на відкриту агресію. Для мене вони всі померли.
Культура не буває поза політикою
Усе ж уже було! Афган, Чечня, Грузія… Росіяни не роблять нічого кардинально нового.
Перемога – це повністю вигнати нечисть із нашої землі. Дуже хочеться гатити по Ростову, Бєлгороду, Курську, по Кримському мосту. І звичайно ж, й*бнути у Кремль.
Коли прилітає російська ракета, стає значно легше розуміти українську мову.
У Чернігові всі говорили або російською, або суржиком. Подумав: а як так, я ж в Україні живу? До війни ще міг перейти на російську, тепер уже ні.
У лютому все потаємне стало явним. Ми зрозуміли, що Європа – сцикуни без яєць і зубів. Америка таки допомагає, але могла б і більше. У них свої порахунки, хоча страждаємо через це ми. Маю надію, що війна буде недовга. Але розгребемо це все нескоро.
Після цієї війни станемо центром Європи на найближчі 300 років.
Я можу довго терпіти, бути толерантним. Та коли мені залазять на голову, відповідатиму. Така й наша нація: якщо нас розворушили, підемо до кінця.
Я еклектик. Беру те, що мені близьке. Релігія як інституція мені не цікава, бо тоді вона деструктивна. Мене ваблять веди, індуїзм, буддизм. Але я точно не є адептом якоїсь конкретної течії.
Вірю в реінкарнацію. Процес переродження набагато зрозуміліший і простіший, ніж ефемерні рай чи пекло.
Смерті не боюся. Але помирати просто зараз не хотілося б.
Кожен має право володіти зброєю
Найстрашніший ворог – це страх. На фронті вмирають саме ті, хто боїться. Безстрашних Бог береже від куль. Це ж і про наш дух: якщо перестанемо боятися, то переможемо.
Хочете мені щось пояснити? Не сперечатимуся. Погоджусь, але вчиню, як хочу. Бо я вже все для себе вирішив.
У кожного має бути однакові старт і можливості. Питання лише в тому, що ти хочеш від життя та як його прожити.
В юності був гомофобом. Тепер – за рівні права для всіх. Кожен має право володіти зброєю. Легалізація канабісу – цивілізований підхід до його використання. Хто не розуміє чи не бачить потреби в таких рішеннях – або боягуз, або тупий.
Вживання марихуани – це шаманський ритуал. У ньому я пірнаю в потойбіччя.
Натхнення з'являється під час роботи. Я не чекаю його приходу, а пишу. І щоразу мені це вдається.
Коли батько дізнався, що я курю марихуану, не сварив і не бив. Сказав: "Якщо ти себе контролюєш – все о'кей. Та якщо дізнаюся, що ні, – відірву тобі голову".
Якогось повноцінного першого спогаду не маю. Пригадую, як падало світло з вікна біля мого дитячого ліжечка. Пам'ятаю, де ми жили, запахи, доторки.
Іноді здається, що мені 27. А деколи видаюся собі старим – через досвід та інформацію, які вже отримав і опрацював.
Знаю людей, які залишаються на рівні своїх досягнень 10-річної давнини й досі хизуються ними. Це і є старість.
Кожен наступний день може змінити не тільки життя, а й історію
Те, що було вчора, вже не існує сьогодні.
Батьківство змінює пріоритети та плин часу. Та воно не може змінити ідентичність людини.
Батьки мають дати дитині в руки вудку й навчити рибалити. Індикатором вдалого батьківства є те, як малеча дає собі раду в цьому світі та чи почувається щасливою.
Ми з дружиною разом із 2010 року. Хоча познайомилися задовго до того. Якось випадково на вечірці розговорились, і я зрозумів, що це моя жінка.
Не так просто зрозуміти іншу людину. А якщо вас у сім'ї більш ніж двоє, стає ще складніше.
Довелося звикнути не будувати планів. Кожен наступний день може змінити не тільки життя, а й історію.
Любов різна. Мене цікавить безумовна. Вчуся її щодня.
Не розумію, як із неживої матерії народилася така складна і структурна жива форма. Без втручань це неможливо. Тому й не вірю у випадковості та спонтанності.
Після перемоги поїду до рідних. Хочу обійняти сина, доньку, дружину. Я дуже скучив.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі