Причини успіху популістів – невдоволення жителів країн ЄС елітою та страхи щодо неконтрольованої міграції з Близького Сходу. Популісти привабливі, бо дають прості відповіді на складні питання. Центристські партії мають взяти це до уваги, продовжуючи водночас давати реалістичні відповіді на виклики, – говорить брюссельський політолог Роланд Фройденштайн
23–26 травня у 28 країнах відбудуться вибори до Європарламенту. На них, зокрема, голосуватимуть і британці. Їх вихід з ЄС відклали до кінця жовтня. Наскільки ці вибори важливі для майбутнього єдиної Європи?
– Євросоюз пережив десятиріччя криз: фінансової, міграційної, російської агресії, Brexit (термін на позначення виходу Великої Британії з ЄС. – Країна), шоку від ініціатив президента США Дональда Трампа. А також внутрішніх викликів, наприклад щодо верховенства права в Польщі чи Угорщині.
Але не слід перебільшувати роль Європарламенту. Це тільки один з органів влади ЄС. Важливішою залишається Європейська Рада (складається з глав держав і урядів країн-членів; визначає стратегічні напрямки розвитку ЄС, виробляє лінію політичної інтеграції. – Країна).
Явка на виборах до Європарламенту 2014-го становила 42 відсотки – найнижча за історію органу. Крайні праві та ліві євроскептики набирають дедалі більше голосів, а центристські партії втрачають. Тож в один із керівних органів ЄС потрапляє більше тих, хто хоче розвалити.
– Очікувано, що крайні праві та ліві популісти отримають ще більше голосів у новому Європарламенті. А поважні центристські партії втратять. Але в Європарламенті, за опитуваннями, збережеться переконлива центристська більшість.
Національні популісти, якщо й об'єднаються, не назбирають третини парламенту, необхідної для блокування голосувань.
З другого боку, ймовірний розклад сил у новому Європарламенті зробить неможливою коаліцію з двох центристських сил. Для неї потрібно буде три: правоцентристська Європейська народна партія та лівоцентристські соціалісти й ліберали. Це може зробити Європарламент менш стабільним (у нинішньому складі Європейська народна партія та Прогресивний альянс соціалістів і демократів мають більшість – 404 голоси із 750. Йдеться про те, що їм доведеться створювати коаліцію з партією "Альянс лібералів і демократів за Європу". – Країна).
Причини успіху популістів – невдоволення жителів країн ЄС щодо еліти Євросоюзу, яка перебуває при владі десятиліттями, та страхи щодо неконтрольованої міграції з Близького Сходу. Це радше відчуття й емоції, а не логічні міркування. Популісти привабливі для виборців, бо дають прості відповіді на складні питання. Вони легко мобілізують електорат проти "ворогів". І розважають своєю екстравагантною поведінкою, гострими висловлюваннями. Центристські партії в майбутньому мають взяти це до уваги, продовжуючи давати реалістичні політичні відповіді на виклики. Тоді вони можуть стати цікавішими.
Росія втручалася у вибори у США та країнах Європи. Чи в керівництві ЄС розуміють цю проблему і чи готують протидію?
– Лідери Євросоюзу тільки починають усвідомлювати ці загрози. Деякі країни ЄС просунулися далі. Британія стала інакше ставитися до влади РФ після отруєння в Солсбері (4 березня торік російські спецслужби спробували вбити екс-працівника російської військової розвідки Сергія Скрипаля, громадянина Великої Британії, та його доньку, застосовуючи хімічну зброю. – Країна). Також – країни Балтії, які межують із Росією. Відстають у цій справі Угорщина, Австрія, Кіпр. Решта – десь між ними.
ЄС має систему швидкого сповіщення про втручання у виборчий процес. Поінформованість громадян про маніпуляції зростає. Поволі росте критичне мислення. Люди починають розуміти, що не слід вірити всьому, що чуєш. Багато виборців уже відрізняють фейкові новини від справжніх, тож вони менше впливають на їхню думку, ніж кілька років тому.
Які процеси відбуваються всередині Євросоюзу? Чи стає він ближчий до наддержави, федерації держав? Чи навпаки – схильний до дезінтеграції?
– ЄС не стане Сполученими Штатами Європи на зразок США і не розвалиться.
Драма із Brexit стане прикладом стримування тих, хто хоче піти з ЄС. Швидше за все, країни Євросоюзу продовжать розвиватися з різною швидкістю. Проте залишаться під єдиною "парасолькою".
У деяких сферах – як-от оборона та співробітництво в єврозоні, Євросоюз зміцнять інституційно. Інакше він не витримає тиску Росії та Китаю. А також невизначеності щодо зобов'язань Вашингтона з безпеки Європи (президент США Дональд Трамп наполягає, що країни ЄС мають виконувати свої зобов'язання і платити 3% ВВП у бюджет НАТО і не мають розраховувати, що Америка завжди їх захищатиме. У ЄС тривають дискусії про створення єдиної європейської армії. – Країна).
Що найбільше непокоїть жителів Євросоюзу, крім міграції?
– Безробіття, національна безпека та соціальна допомога.
Чи мають провідні країни ЄС – Німеччина та Франція – плани, як реформувати Євросоюз?
– Вони мають різні бачення. Франція хоче більшої централізації і створення нових інституцій, наприклад поста міністра фінансів єврозони чи спільної розвідки. Німеччина скептично ставиться до цього.
Обидві країни стверджують, що беруть до уваги інтереси держав Центральної Європи. Але це не зовсім так. З точки зору безпеки й оборони, Париж прагне більшої автономії для ЄС. А країни Центральної Європи дужче покладаються на США та НАТО.
Німеччина втратила довіру в ЄС внаслідок міграційної кризи 2015 року, коли без консультацій із Центральною Європою вирішила за весь Євросоюз приймати біженців із Близького Сходу та Північної Африки. Тепер Берлін поволі поновлює позиції.
Що може змінитися у відносинах ЄС і України після виборів до Європарламенту та українських президентських?
– Не думаю, що вибори до Європарламенту вплинуть.
Національні популісти у країнах ЄС виступають проти тісніших відносин між Києвом і Брюсселем. Вони аргументують це тим, що реформи в Україні не просуваються. А замість того щоб стабілізувати безпеку в ній, ЄС імпортує звідти небезпеку – корупцію, організовану злочинність і торгівлю людьми. Цих популістів обґрунтовано підозрюють у зв'язках і фінансуванні з Кремля.
Про Володимира Зеленського мало хто в Європі знає. Не розуміють, чого від нього чекати. З президентом Петром Порошенком (говоримо до другого туру виборів. – Країна) все передбачуваніше. Але президент – не єдиний політичний гравець в Україні. Важлива й Верховна Рада. Зміни в українському парламенті восени можуть бути менш радикальні, ніж на президентських виборах.
Яку Україну хоче бачити ЄС? Які інтереси Брюсселя в Україні?
– Євросоюз хоче мати стабільного, сучасного та вільного партнера на Сході. Добре усвідомлюємо жертви, на які пішли українці під час Революції гідності та війни на Донбасі. Але не можемо реформувати Україну за українців. Допоможемо фінансово, порадами та угодами. Решта – за вами.
Найважливіше, що Україна продовжує політичну, економічну й адміністративну реформи. Фактично навіть збільшує їх швидкість. Із 2014 року досягнуто успіхів у стабілізації валюти, реформі охорони здоров'я, оподаткуванні. Є невелике економічне зростання країни. Водночас є і прогалини – у боротьбі з корупцією, в незалежності судової гілки та залежності влади від олігархів.
Які перспективи європейської інтеграції України?
– З цього питання є розбіжності між членами ЄС. Деякі країни, особливо на сході Євросоюзу, хочуть, щоб Україна стала його частиною. Інші – на заході та півдні – за тісні відносини без повноцінного членства. Компроміс на сьогодні – тісніше партнерство.
Щоб стати державою, яку всі хочуть бачити в єдиній Європі, Україні доведеться зробити багато для модернізації і реформ. Це можливо. Маєте величезний потенціал.
Ваші перспективи щодо євроінтеграції на подальші 10 років значно кращі, ніж у Білорусі, де панує застій, чи Росії, де авторитаризм, а за деякий час, імовірно, почнеться боротьба за владу після відходу Путіна.
Найкраще, що маєте, – молоде покоління. Ці люди володіють іноземними мовами, навчалися за кордоном і прагнуть оновити свою країну. У 1990-х, 2004 року серед молоді України не було такої групи.
4 
35413
Коментарі