вівторок, 03 березня 2015 15:55

"Чоловіча шуба – це смішно. Як і укладка на чоловічій голові", - Володимир Саленков, 58 років, бізнесмен

  Володимир САЛЕНКОВ. Народився в Луганську, за місяць родина переїхала до Харкова. Батько очолював будівельне управління, мати працювала на заводі, згодом стала першою ­жінкою-полковником незалежної України. Змінив сім шкіл. ”Мене виховували то батьки, то бабуся з дідусем. А з 11 до 13 років жив у Ташкенті. Тато відновлював його після землетрусу”. Закінчив фізико-математичну школу. Вступав до Московського державного університету – не пройшов за конкурсом. Закінчив Харківський політехнічний інститут, працював у Фізико-технічному інституті низьких температур. Наприкінці 1980-х створив науково-­технічний кооператив. Торгував автомобілями, ювелірними виробами, швейцарськими годинниками. Виробляв і реалізовував алкоголь, дев’ять років очолював торговельний дім Харківського заводу шампанських вин. Надає консалтингові й освітні послуги. Має художню галерею VOVATANYA, декілька кафе, є власником торгової марки шампанського Krimstar. Шлюб узяв вдруге. Дружина – провідний інженер Фізико-технічного інституту низьких температур. Сини Іван та Андрій – військовослужбовці, Антон – аспірант економічного факультету Харківського національного університету імені Каразіна. Донька викладає мови в китайському Шанхаї. Улюблений аксесуар – наручний годинник: має 10-х брендів, носить швейцарський за 7 тисяч євро. Любить блюз, джаз. Подобаються рок-­групи The Beatles, Led Zeppelin. Останнім часом перестав читати художню літературу й дивитися кіно. Надає перевагу міцним напоям. Понад три десятиліття грає у великий теніс. Шість років тримав вест-хайленд-­вайт-тер’єра Тошу. Після смерті собаки заводити нового не хоче
Володимир САЛЕНКОВ. Народився в Луганську, за місяць родина переїхала до Харкова. Батько очолював будівельне управління, мати працювала на заводі, згодом стала першою ­жінкою-полковником незалежної України. Змінив сім шкіл. ”Мене виховували то батьки, то бабуся з дідусем. А з 11 до 13 років жив у Ташкенті. Тато відновлював його після землетрусу”. Закінчив фізико-математичну школу. Вступав до Московського державного університету – не пройшов за конкурсом. Закінчив Харківський політехнічний інститут, працював у Фізико-технічному інституті низьких температур. Наприкінці 1980-х створив науково-­технічний кооператив. Торгував автомобілями, ювелірними виробами, швейцарськими годинниками. Виробляв і реалізовував алкоголь, дев’ять років очолював торговельний дім Харківського заводу шампанських вин. Надає консалтингові й освітні послуги. Має художню галерею VOVATANYA, декілька кафе, є власником торгової марки шампанського Krimstar. Шлюб узяв вдруге. Дружина – провідний інженер Фізико-технічного інституту низьких температур. Сини Іван та Андрій – військовослужбовці, Антон – аспірант економічного факультету Харківського національного університету імені Каразіна. Донька викладає мови в китайському Шанхаї. Улюблений аксесуар – наручний годинник: має 10-х брендів, носить швейцарський за 7 тисяч євро. Любить блюз, джаз. Подобаються рок-­групи The Beatles, Led Zeppelin. Останнім часом перестав читати художню літературу й дивитися кіно. Надає перевагу міцним напоям. Понад три десятиліття грає у великий теніс. Шість років тримав вест-хайленд-­вайт-тер’єра Тошу. Після смерті собаки заводити нового не хоче

Ми живемо під владою стереотипів. На концерті Пола Маккартні в Києві опинився поруч із чоловіком типової для гастарбайтера зовнішності. У фан-зоні він мав безглуздий вигляд. Та коли розпочався концерт, незнайомець тихо-тихо, сам для себе, із правильною вимовою проспівав увесь репертуар рок-зірки. Від початку до кінця. Це мене вразило не менше, ніж концерт. Сусід по фан-зоні був героєм зі світу, показаного в романі Кена Кізі "Пролітаючи над гніздом зозулі".

Ніколи не буду експертом у коханні. Мій досвід нікому не допоможе.

Перше правило життя – не обдури. Друге – спробуй дотримати слова. Третє – гроші не можна заробляти будь-якою ціною.

Найбільше мене змінили діти. З'явилося почуття відповідальності. Якби не вони, може, і в бізнесі був би не такий завзятий. Важливо, щоб мені не плювали у слід. Не хочу, щоб діти страждали через репутаційні помилки батька.

До втрачених шансів ставлюся стримано. Був момент, коли компаньйони кликали до Москви – ще за часів СРСР. А я уже мав чотирьох дітей. Було декілька бізнес-справ, що міг почати, та не наважився. А люди не побоялися й отримали гарний результат. Я не виграв, так. Але й не програв.

Завжди був атеїстом. Серед фізиків мало віруючих людей.

Між мною і матір'ю завжди було відчуття рівності, не пам'ятаю жодного її моралізаторства. Що б не робив, здавалося, це я прийняв рішення.

Лягаю опівночі, а якщо зачитуюся, то о другій-третій ночі. Прокидаюся о дев'ятій. Ніколи не міг працювати вранці. Найважче довелося в науково-дослідному інституті: це режимний об'єкт, за спізнення мусив писати пояснювальні. Тому приходив перед 8.00 і півдня байдикував. Бажання робити щось виникало по обіді.

Я – не системна людина і хріновий організатор. У бізнесі завжди потребую помічника або компаньйона.

Не знаю, що таке азарт. Ніколи по крупному не ризикував.

Не маю ні каблучок, ні перснів. Пару місяців поносив обручку – помітив, що вона скривилася.

Довгий час розглядав бізнес як раціо-модель. Люди – функції, часто не знав прізвища співробітників. Якось запропонував новому компаньйону провести кадрову оптимізацію, скоротити певну кількість людей. Він покликав до вікна й запитав, як почуваюся в матеріальному плані. Нормально, кажу. Він кивнув на хлопців за вікном: вони теж їсти хочуть. Ці слова запам'ятав. Коли людина відчуває зацікавленість шефа, то працює по-іншому.

Чоловіча шуба – це смішно. Як і укладка на чоловічій голові.

Не розумію, як люди можуть сваритися через те, що вболівають за різні команди. Інша річ, коли на вулиці чіпляється п'яний. Тоді може дійти й до побиття. Хама потрібно зупиняти, він не має почуватися господарем становища.

12-річним у Ташкенті сказав зайвого, і мене вирішили побити декілька хлопців. У процесі я зловив одного, почав товкти. Він попросив припинити бійку. Це було одне з перших відкриттів: у будь-якій ситуації потрібно чинити опір.

У Кракові є костьоли, що зводили сотні років. Як полякам це вдалося? Як передавали ідею будівництва? Зараз час стиснувся, в Україні ніхто не планує довше, ніж на півроку. Це дратує.

Сказати "ні" для мене – просто. Краще відмовлю, ніж задурюватиму голову.

Порада, якою керуюся все життя: не намагайся зробити погано, це в тебе й так вийде. Почув, коли студентом проходив практику на тракторному заводі. Працював у парі з достроково звільненим зеком, так званим "хіміком". Це був його улюблений вислів.

Став би поганим бойовим командиром. Хочу знати думку людини, її позицію. Наказати для мене – замало.

Коли помічаю, що економлю, згадую єврейську приказку: не бійся витрачати гроші, бійся мало заробляти.

Досі не розумію, як вдалося завоювати другу дружину. Вона – дуже правильна, а я був не просто розлученим, а й батьком трьох дітей.

Немає нічого гіршого, коли попереджаєш людину про можливу невдачу, тебе ігнорують, а потім це стається. Дуже злюся.

Художня галерея мені потрібна, щоб не так швидко старіти.

Зараз ви читаєте новину «"Чоловіча шуба – це смішно. Як і укладка на чоловічій голові", - Володимир Саленков, 58 років, бізнесмен». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути