Ексклюзиви
четвер, 14 липня 2011 13:49

Читачі висловлюються про матеріали, які їм запам"яталися у попередніх номерах журналу "Країна"

Бував у цих китайських "мертвих" містах. Делегацію возили в ресторан у Ордосі. Нас було шестеро, а офіціантів та кухарів - біля двох десятків. Відкривати там виробництво наша компанія побоялася.

Федір, 39 років, перекладач

Нам із чоловіком родичі теж подарували на весілля по долару. Сказали, щоб гроші водилися, як талісман. Чоловік вирішив докласти до них 98 і покласти на депозит. Я не погодилася. То він через місяць таємно від мене відкрив накопичувальний рахунок. Через п'ять років купив машину.

Ганна БІЛЕЦЬКА, 32 роки, Вінниця

Сподобалася колонка про один долар. Показує, як по-різному люди ставляться до грошей. Поважаю хлопця, який продав свій долар за 100. Усім друзям цю історію переказала. Думаю, здатності робити з грошей ще гроші не можна навчитися. Цю жилку треба мати в крові. Зате в мене добре виходить грішми ділитися.

Ірина ГЕРАСИМЧУК, 23 роки, копірайтер із Вінниці

Брат працює на митниці в Чопі. Каже, часом перевозять наркотики, але частіше намагаються вивезти ікони та предмети старовини. Був період, коли чи не в кожного контрабандиста була схована швейна машинка Zinger. Треба було просто на совість пошукати. Тут їх купляти за 100-200 доларів, а німці давали за них до 10 тисяч.

Ганна, 28 років, Ужгород

Колись возили сигарети до Словаччини. Ховали в колесах, у дверцятах машин. Митники ці всі фокуси знають. Часом пропускали машину без огляду. Тоді ми знали, що нині везли щось серйозніше - і вони вже поживилися.

Андрій, 34 роки, будівельник із Мукачевого Закарпатської області

Везли в Польщу цуценя сенбернара, там вони в рази дорожчі. Сховали в багажник, зверху прикидали шматтям. Щойно на митниці відкрили багажник - заскавчало. Митник узяв мій телефон і попросив йому залишити таке саме.

Анатолій, 49 років, власник магазинів зі Львова

Моя мама живе у Брянську неподалік Вічного вогню - так він уже багато років не горить. Росіяни, бач, економлять.

Вікторія, Київ.

Почала поважати Івана Марчука ще більше. Його картини часто бачила на виставках, а про життя нічого не знала. Тепер знаю, що він уміє готувати і знає про себе анекдоти. У 75 років має тіло Аполона й ловко лазить по деревах. Після цієї публікації заздрити Марчуку будуть навіть 30-річні чоловіки, які звикли постійно сидіти перед телевізором і пити пиво.

Ліліана, Київ

Колега має дачу на одній вулиці з Марчуком. Носила йому молоко, яйця. А тоді раз попросила намалювати чи її, чи портрет родини. Він тільки посміявся. Потім обурювалася: "Міг би хоч якийсь пейзажик подарувати". Кажу, думаєш, ти в нього одна така хитра?

Любов, 30 років, бухгалтер, Черкаси

Подруга вичитала, що речі від Дорожкіної приносять удачу. Три місяці відкладала, щоб купити сукню за 8 тисяч. Коли поміряла - виявилося, що та на неї замала. Але на танці все одно вдягнула. Корсет перетис груди, вони виглядали розмірів на два більшими. Тоді й познайомилися з майбутнім чоловіком.

Віталіна, 24 роки, Львів

Зараз ви читаєте новину «Читачі висловлюються про матеріали, які їм запам"яталися у попередніх номерах журналу "Країна"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути