Чечня, Інгушетія й Дагестан вже відділилися від Росії

ПИТАННЯ В ТОМУ, ХТО ЗАГИНЕ РАНІШЕ – ПУТІН ЧИ РОСІЯ. ЯКЩО В ПОЛІТИЧНОМУ КЛАСІ ЕЛІТИ НЕ ЗНАЙДЕТЬСЯ ПАТРІОТИЧНИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗРОЗУМІЮТЬ, ЩО РОСІЮ ТРЕБА ПОЗБАВИТИ ВІД ПУТІНА, ТОДІ ЦЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ РОЗВАЛОМ КРАЇНИ, – КАЖЕ ПОЛІТОЛОГ АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ

Що відбувається з російською економікою?

– У магазинах раптово зросли ціни на продукти. Але не через західні санкції – вони ще не встигли спрацювати. Це результат путінських контрсанкцій. Найбільш ідіотський крок, на який пішла наша влада, – заборонила імпорт продуктів з Європи. А в Москві їх 80 відсотків. Санкції ж здебільшого звелися до того, що російська економіка втратила можливість отримувати дешеві кредити на Заході.

Зараз відбуваються масові скорочення. У Москві, наприклад, звільнили близько 20 відсотків лікарів. На Уралі закрили Уралвагонзавод. А це дві тисячі робочих місць. Досить серйозний спад економіки. І це при тому, що ціна на нафту трохи пішла вгору. У Кремлі сподіваються, що до кінця літа вона зросте до 80 доларів за барель.

 

Санкції, власні контрсанкції, зниження цін на нафту – ці фактори прискорили падіння економіки. Але основна причина – це клептократія (з грецької "влада крадіїв". – "Країна"). У Росії нема ринкової економіки й інституту приватної власності. Приватна власність будь-якої людини – чи то власника продуктового кіоска, чи нафтової компанії – залежить від її адміністративного ресурсу, стосунків із головою адміністрації, місцевим шефом поліції. У власника нафтової компанії – ще й від стосунків із президентом. Це свідомо створена клептократична система, "путінський паханат". Вона не може розвиватися, бо ніхто не інвестуватиме в те, що можуть відібрати.

Що буде з економікою до кінця року?

– Процеси спаду наростатимуть. У Росії неможливе імпортозаміщення, бо 90 відсотків усього, що виробляють, складається з деталей, які теж імпортують. Країна, окрім нафти й газу та застарілого озброєння, бо його виготовляють ще за радянськими проектами, нічого не виробляє. Така економіка може тільки деградувати.

Як це позначиться на людях?

– Свій соціальний протест росіянин скоріше виллє в пияцтво й депресію, ніж піде на майдан. Намагання опозиції щось змінити гаситься владою. У системі, яка переходить у тоталітарну, зміни відбуваються лише в результаті палацових переворотів. В останні роки ми таке бачили в арабських країнах. В Єгипті масові протести тривалий час не могли вирішити ситуацію з Хосні Мубараком. Тоді в справу втрутилися найближчі до нього генерали. Але найближчі до Путіна генерали – частина мафії. Всі вони – мільярдери. І хоч чимало з них незадоволені Путіним, та залишитися без нього, наодинці з народом, бояться ще більше. Однак якщо він дійде до абсолютного божевілля й поставить світ на межу ядерної війни, можливо, тоді в них спрацює інстинкт самозбереження.

Якщо в Москві стало сутужно, що ж відбувається в глибинці?

– Там закривають заводи. Починається безробіття. У Росії понад 100 мономіст, які збудовані навколо одного підприємства. Раніше ці виробництва підтримували з бюджету або ж Путін змушував олігархів їх утримувати. Але коли все валиться, то ніяких грошей олігархів не вистачить. Це стане великою проблемою. От недавно в регіонах хотіли скасувати приміські електрички. Сотні тисяч людей втратили можливість їздити на роботу. І Путін вдав доброго царя – наказав повернути все назад. Знайшли 10 мільярдів рублів. Але наступного разу прорве в іншому місці. І Путін своїм ручним управлінням не зможе втримати економічної системи, що розвалюється.

Чи довго можна втримувати ситуацію таким чином?

– Аналітики сходяться на тому, що грошей у Росії вистачить приблизно на півтора року. Це за нинішніх умов. Але якщо ситуація в Україні загострюватиметься, а санкції проти Росії посилюватимуться, термін зменшиться.

За такого розкладу розвал Росії або усунення Путіна просто неминучі.

– Такі тенденції є. Питання в тому: хто загине раніше – Путін чи Росія. Якщо в політичному класі еліти не знайдеться патріотичних людей, які зрозуміють, що Росію треба позбавити від Путіна, тоді це закінчиться розвалом країни. Він відкрив скриньку Пандори, коли прислав до України "зелених чоловічків". У будь-який момент "жовті чоловічки", прислані Пекіном, можуть прийти на Далекий Схід чи в Сибір і сказати, що там вже достатньо наших поселень. А далі провести референдум за путінськими лекалами.

Що стосується Кавказу, то Чечня, Інгушетія й Дагестан вже відділилися від Росії. Там не діють російські закони. Все купується величезними бюджетами. Кремль програв війну в Чечні й виплачує данину Кадирову, щоб той продовжував казати, що перебуває в Російській Федерації. Коли російська економіка почне розвалюватися, багато еліт, зокрема в регіонах, ставитимуть незручні запитання. От у Сибіру зараз відкрили проект із перекачування нафти й газу до Китаю. Місцеві бізнесмени можуть сказати: "А до чого тут Москва? Може, ми з Китаєм якось самі домовимось?"

Що станеться перше – зникне Путін чи Росія, – залежить від того, чи швидко вдасться його позбутися. Тут нам може допомогти Україна. Що більший буде провал авантюри Путіна на Донбасі – то складніше йому буде втримати владу в Росії. Навіть його оточення врешті-решт задумається. Тих людей хвилюють навіть не економічні втрати, хоч ідеться про мільярди. Їх непокоїть ізоляція, що наростала після Брисбена, де з Путіним ніхто не хотів розмовляти (місто в Австралії, де торік у листопаді відбувся саміт G-20. Путін поїхав із нього перший, світові лідери ігнорували російського президента. – "Країна").

 

Усі свої награбовані скарби олігархи акумулюють на Заході. Щоб насолоджуватися там комфортним життям, їм потрібен пахан, який забезпечуватиме робочі стосунки із Заходом. З яким усі рахуються, який входить у "велику вісімку", вузьке коло світових лідерів. Донедавна так і було. Вся ця велика мафіозна система існувала завдяки хорошим відносинам із Заходом. Там заплющували очі на мільярди, вкрадені у російського народу, які приходили до їхніх країн. Якщо на чолі мафії стоїть людина, яка є ворогом Заходу, то там можуть поцікавитися, звідки ті гроші. Керівництво фінансової розвідки США не раз наголошувало, що їм відомі всі активи росіян. Тому в близькому оточенні Путіна почали хвилюватися.

Цю блокаду прорвав недавній візит Меркель і Олланда до Москви. Тепер Путін може сказати своєму оточенню: "От бачите, пацани, який я крутий. Лідери Європи приїхали до мене й тут гнуться". Вся пропаганда останні два тижні обігрує цю тему: "Ми – ­велика Росія, жалюгідні лідери Європи нічого без нас не можуть. Вони прийшли до Путіна по допомогу". Це було дуже важливо для нього, як і вся операція з переговорами в Мінську. Там він разом зі своїми клоунами Плотницьким і Захарченком ("лідери" самопроголошених ЛНР і ДНР. – "Країна") розіграли спектакль. 2 години ті не хотіли підписувати домовленостей. Така напруга була – і раптом великий Путін прийшов і сказав, що домовився. А Олланд і Меркель заявили, що вони особливо вдячні Володимиру Володимировичу, який вплинув на лідерів сепаратистів.

На що він сподівається далі?

– Поки що дурить Захід. Чому він пішов на перемовини в Мінську? Єдиним результатом зараз є домовленість про припинення вогню, і то вона під дуже великим питанням. Решта – з галузі фантастики. Наприклад, вивід іноземних військ із Донбасу. А які іноземні війська? Росія ж офіційно заявляє, що її військ там нема. Чи контроль на кордоні. Зобов'язання, які взяла на себе Україна, – досить дивні: змінювати Конституцію, не зрозуміло навіщо фінансувати донбаське гуляйполе. Щодня ж лідери сепаратистів щось нове висувають. Натомість припинення вогню цікавило обидві сторони. Україну тому, що вона зазнавала поразки. А Путіну треба було щонайменше не допустити розширення санкцій, а по можливості – ставити питання про їх зняття.

Україні може бути вигідне замороження конфлікту?

– Так. Тоді можна буде зайнятися внутрішніми проблемами. Україні слід припинити ігри на збереження територіальної цілісності. Путін купив країну на ілюзію. Типу: "Бачите, який я добрий і хороший. Я ж не анексую Донецьку і Луганську області. Це Україна, це – ваша територія. У вас там якісь проблеми з вашими громадянами, я готовий виступити миротворцем. Але домовляйтеся з ними".

Реальність інша. Донбас – це окуповані агресором території. Тому українському керівництву після фіксування нової лінії зіткнення слід заявити: "Ми не приймаємо позиції Путіна, що це начебто частина України. Це тимчасово окупована територія. Так само, як і Крим". Тоді повну відповідальність за окуповані території несе окупацій­на влада. Вимагати від України, щоб вона утримувала ці бандитські анклави – наруга над здоровим глуздом. Але це зафіксовано в мінських домовленостях.

Тепер військовий аспект. Так, треба визнати, що українська армія не може вести наступальних операцій проти росіян. Тому слід прийняти концепцію стратегічної оборони. Вздовж лінії зіткнення збудувати оборонні конструкції, мінні поля, розставити артилерію. Українська армія здатна захистити країну від подальшого проникнення окупантів. Тим більше, що будь-яке подальше проникнення вглиб України викличе більш жорсткі санкції з боку Заходу. Вони будуть руйнівні для російської економіки. Це стримуватиме Москву від подальшої агресії.

Росія теж не фінансуватиме зруйнований Донбас, бо це – мільярдні вливання.

– Ці території окуповані Путіним, от він і несе повну відповідальність за те, що там відбувається. В довгостроковій перспективі питання окупації вирішиться саме собою. Путін не фінансуватиме цих територій, а вони без грошей існувати не зможуть. Тоді в нього буде два виходи: або піти звідти, або далі лізти в Україну з метою повалити владу в Києві й поставити своїх. Але до повно­масштабного наступу російська армія не може вдатися. По-перше, Росія не витримає такої кількості жертв. По-друге, Захід запровадить жорсткі санкції.

Чи зможуть світові лідери дотиснути Путіна піти на поступки?

– Якщо він вдасться до повномасштабної агресії – тоді зможуть. У США зміни можуть бути тільки в бік жорсткішої позиції до Путіна. У Німеччині є великий супротив Анґелі Меркель. Під його впливом вона й поступилася – поїхала до Москви. Це люди Ґерхарда Шредера, які перебувають на повному утриманні Кремля (попередній канцлер Німеччини – до 2005-го, потім отримав від Газпрому посаду голови ради директорів російсько-німецької компанії-оператора Північноєвропейського газопроводу. – "Країна"). Це також німецький бізнес, зацікавлений у вигідних угодах із Москвою.

Меркель тривалий час намагалася налагодити стосунки з Путіним. Переломним був саміт у Брисбені, коли вона вийшла в шоці після 5-годинної розмови з ним. Якщо Путін піде далі на Україну – її реакція буде жорсткою. Та загалом зараз вирішуватимуть США. Відключити Росію від SWIFT можуть самі американці. Ніхто їм не заперечуватиме. Постачання зброї – теж від них залежать. Арешти рахунків Путіна і його поплічників – це Америка також може спокійно зробити разом із Великою Британією. Але нинішні санкції не знімуть, доки Москва не піде з Донбасу й Криму.

Перемогти Росію Україна зможе лише реформуванням?

– У довгостроковому плані – так. Як ФРН перемогла НДР чи Південна Корея – Північну. Через рік-два успішних реформ люди порівнюватимуть, що відбувається в Україні, а що – в лугандонії. Пакет допомоги від МВФ передбачає цілий комплекс радикальних реформ в Україні. Влада їх проводитиме. Це єдиний спосіб перемогти Путіна.

×