Українці – єдина у світі козацька нація. Ми не просто прагнемо свободи – ми маємо її за будь-яких умов, стверджує письменник та історик Густав Водічка
Ви написали книжку "Земля замріяних янголів". Вірите, що ми колись вийдемо зі стану замріяності?
– Перебувати в розслабленому стані філософської напівдрімоти – цілком нормально. Це є і наша суть, і наше буття, з якого ми складаємося.
Це, скоріше, проблема для нас, ніж сильний бік?
– Не може бути проблемою схід сонця. Бо він закономірний. Ми – єдина у світі козацька нація. Є козацькі території. А вся нація – тільки у нас. Це особливий стан духу, погляд на себе, ставлення до життя. Це не просто прагнення свободи. Це – спосіб буття, коли свобода знаходиться в будь-яких умовах.
На початку ХХ століття ми, "замріяні", не змогли створити собі державу, тоді як поляки відвертілися від більшовиків.
– Тому що поляки – це імперська нація. Так само, як німці, британці, росіяни, іспанці. Українці – нація козацька. Вона живе за межами якогось проекту, тому що не існує такого проекту – бути вільним. Воля не передбачає певної мети, якою є державне будівництво, сплата податків і підпорядкування сенсів, що нам огидні. У поляків у головах була чітка концепція держави. А в нас правове бездержавне суспільство капіталістичного типу. Простіше – анархія. Це такий вид порядку, коли кожен є главою держави, де влада не може бути священна. Гетьмана в нас вибирають для того, щоб відповідав за наслідки. Він повинен сісти на кіл – за те, що не вдалося (козаки при оточенні часто відкуповувались від польської адміністрації тим, що здавали своїх отаманів в обмін на свободу товариства. – "Країна").
Держави "Україна" в класичному розумінні немає і зараз. Існує таке приватне підприємство групи фізичних осіб.
І група фізичних осіб прагне в Євросоюз. Що ви про це думаєте?
– Особливо вони туди не хочуть. Бандит не може хотіти в Євросоюз, у нього немає таких планів. Інша річ, що і в Росію вони не прагнуть. Тому розділилися між собою: одні імітують любов до Брюсселя, інші – до Москви. Мають із цього зиск. Якщо раптом такі люди кажуть: давайте в ЄС, то треба шукати кримінальний мотив.
Вірите в існування наднаціональних спільнот?
– Звичайно. Світ поділено на чотири частини – ліберальний, російський, ісламський та індокитайський.
Хто ми?
– Україна перебуває посередині між ліберальною і російською цивілізаціями. Цивілізація – це змістоутворювальні вектори розвитку. Для них головне: як вони співвідносяться із сенсом життя. Не просто, як жити, а – навіщо. Україна – острів. Ми навіть кажемо російською – на Україні. Подібно до того, як – на Кубі. Ми – острів у Європі.
Зірка американської політології Самуель Гантінґтон (1927–2008) у книжці "Зіткнення цивілізацій" 1996 року писав: "Україна – розколота країна з двома цілком різними культурами. Лінія розлому, що відділяє Захід від православ'я, проходить прямо по її центру ось уже кілька століть. Один з імовірних варіантів для України – розкол на дві частини по лінії розлому".
Білорусь теж поділена?
– Ні. Білорусь належить до російської цивілізації.
Але російський світ не дотягує до цивілізації. Хоча б демографічно.
– Тому їм і потрібні Білорусь та Україна. З ними вони вирішують велику кількість питань. По-перше, набирається критична маса людей. По-друге, відмінності між цивілізаціями не кількісні, а якісні: ліберали – це постмодерн, ісламська цивілізація – контрмодерн, індокитайці – модерн. А російська цивілізація – в занепаді. Хоча зараз у них почалося інтелектуальне бродіння, і є шанс на відновлення.
Ви не хотіли б виїхати з "острова" Україна?
– У Тридцятилітній війні у першій половині ХVII століття кожен третій найманець був українець. Гігантські ватаги вихідців із наших земель воювали, жили і заробляли гроші в Європі. Чому ж вони повернулися? Я побував там, бажання залишитися нема. Нецікаво. Для мене Україна – не тільки місце проживання, а сенс сам по собі.
Тридцятилітня війна – один із перших загальноєвропейських збройних конфліктів. Тривав із 23 травня 1618-го до 24 листопада 1648 року між двома угрупованнями держав: габсбурзькою та антигабсбурзькою коаліціями за домінування на континенті. Війна розпочалась як релігійний конфлікт між протестантськими князівствами Священної Римської імперії і католицькою династією Габсбургів. На завершальному етапі втратила винятково релігійний характер. Закінчилась створенням принципу: чия влада, того й віра. Українці брали участь у війні на різних її етапах як найманці.
Таке враження, що ви песимістично налаштовані щодо майбутнього України і світу.
– Давайте вийдемо на вулицю й пошукаємо оптимізму. Підійдемо до міліціонерів – з'ясуємо, що вони не оптимісти. Підійдемо до тих, до кого підходять міліціонери – теж не оптимісти. Зараз оптимісти тільки серед божевільних або серед специфічного офісного планктону, який тренують на позитивне мислення. А спробуйте знайти бодай одне хороше утопічне кіно за останні 20 років, де є світле майбутнє. Не знайдете – ні в Європі, ні в США, ніде. Є тільки антиутопії.
Що буде з Україною років за 20?
– В Африці є країни, де постійно фіксують падіння економіки. Якщо воно може бути нескінченним, то нам нічого не загрожує. У Криму бачив палаци з написом: 1913 рік. Їх власники думали, що помруть там у глибокій старості. А протягом 70 років у палацах жили піонери, які лікувалися від туберкульозу. Вони закопували послання майбутнім поколінням. Їхні надії теж не збулися. Прогноз у світі, де люди не можуть вгадати погоди, – марна штука.
Альберт Ейнштейн писав, що "розривається між формулами і політикою". У вас є подібні розриви?
– Він це сказав у контексті: хочеться бути вченим, але неминуче є політичні наслідки. Коли фізик чи письменник ділиться знаннями, то не уявляє, як їх використовуватимуть політики. Науково-технічний прогрес за останні 100 років пішов так далеко вперед, що людський розвиток не встигає. Атомна бомба опинилася в руках дикунів. Це – розрив, за який інтелектуали несуть пряму відповідальність. Ейнштейн усвідомлював це, тому хвилювався.
Чи сильний зв'язок між теоретичними відкриттями і нашим практичним життям?
– Зв'язок – прямий. Наприклад, Стівен Гокінґ (британський астрофізик, дослідник чорних дір та популяризатор науки. – "Країна") вивчає теорію відносності Ейнштейна, а потім каже, що є чорна діра, де час зупиняється. Далі продовжує: спочатку був Великий вибух – нескінченна маса за нульового обсягу. Після цього почалося розширення Всесвіту, і зародився час. Якщо повернутись у зворотному напрямку, то час зупиняється. Звідси Гокінґ робить висновок: Бога нема, бо у Творця не було часу для створення Всесвіту. Відповідно – нема раю, а всі моральні закони не потрібні. Політичні наслідки: бери ніж, ріж сусіда – покарання не буде. Про це говорить видатний учений, про це знімають фільми. Гокінґ не поцікавився, як ця концепція виглядає для християн. А Бог існує за межами часу. Вічність – це відсутність часу. А відсутність часу – це тут і зараз, і одночасно скрізь. І ми боремося за вічне життя, де не буде часу. У нас є вибір. І навколо нього будується моральна концепція. Тобто і квантова механіка, і астрофізика та інші науки прямо впливають на культуру й політику. Спочатку пише письменник, потім економіст, далі – революціонер, а за ними говорять гармати.
В українському суспільстві є енергія для поступального руху?
– Треба жити відповідно до своєї групи крові. Не гратися в чужі нам світи, які ми намагаємося кумедно копіювати. Не потрібно обманювати себе, що можемо щось очікувати від уряду, президента, Верховної Ради. В кожному районі України можуть зібратися на площі декілька тисяч соціально активних озброєних людей і прямо там вирішувати всі питання. Начальство міняти щороку. Одразу віддавати під слідство. Винних карати на горло. Без депутатів і без президента. Власне, так питання колись і вирішували. За нами плаче Козацька доба.
Однак розв'язання однієї проблеми може породити дві нові.
– Так, але все одно проблеми треба розв'язувати. Хоч усе закінчиться погано – у будь-якому разі. Про це кажуть усі антиутопії. Адже ми живемо у світі часу.
3 
1
Коментарі
8