четвер, 15 жовтня 2015 18:29

"Якщо людина випиває і не пам'ятає, що було вчора, ставлю на ній хрест", - Володимир ГАМАЛЄЙ, 61 рік, громадський активіст

Життя складається із закономірних випадковостей. Перші записи Beatles так сподобалися, що став регулярно слухати радіоприймач. Крім рок-музики, знайшов "Голос Америки" та "Бі-Бі-Сі". До 1968 року, коли сталися події в Чехословаччині (вторгнення радянських військ. – "Країна"), я вже був сформованим антисовєтчиком.

У сьомому класі захворів на туберкульоз. Рік за певною схемою ковтав купу таблеток. Батьки були днями на роботі. Тоді й подорослішав.

Перше кохання закінчилося так: вона поїхала вчитися до Москви, я залишився у провінційному Комунарську.

Через 10 років історія повторилася. Дівчина була з підмосковної Твері. Познайомилися в Сочі під час відпустки. Вистачило п'яти днів, щоб зрозуміти, це – серйозно. Через місяць приїхав у гості й запропонував одружитися.

Коли почалася перебудова й від Харкова в народні депутати СРСР балотувався Віталій Коротич, я розклеював листівки, агітував. Після смерті 1989 року Андрія Сахарова послав телеграму Сергієві Станкевичу (російський політик, один із лідерів Московського народного фронту, що був створений для реформування Радянського Союзу. – "Країна"). Під час путчу (спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року, коли самопроголошений Державний комітет із надзвичайного стану намагався усунути від влади президента Михайла Горбачова. – "Країна") – президенту Росії Борису Єльцину. Політика завжди була поряд, але не на першому місці. Виховувати трьох дітей було цікавіше.

  Володимир ГАМАЛЄЙ. Народився у Ворошиловську (згодом Комунарськ, нині – місто Алчевськ. – ”Країна”) на Луганщині. Батько – гірничий інженер-будівельник, мати працювала бригадиром електриків на заводі. Закінчив гірничо-металургійний інститут. 20 років працював у науково-дослідній лабораторії НДІ заводу ”Електроважмаш”, майже 10 років – у Харківському метрополітені. Зараз – на пенсії. Живе в Харкові. Був ”десятником” самооборони місцевого Майдану. Зараз чергує біля волонтерського намету на площі Свободи. З дружиною Людмилою мають трьох дітей. 36-річний Григорій – художник, на два роки молодша Олександра – художник-оформлювач. 31-річна Аліна – дизайнер, живе у Львові
Володимир ГАМАЛЄЙ. Народився у Ворошиловську (згодом Комунарськ, нині – місто Алчевськ. – ”Країна”) на Луганщині. Батько – гірничий інженер-будівельник, мати працювала бригадиром електриків на заводі. Закінчив гірничо-металургійний інститут. 20 років працював у науково-дослідній лабораторії НДІ заводу ”Електроважмаш”, майже 10 років – у Харківському метрополітені. Зараз – на пенсії. Живе в Харкові. Був ”десятником” самооборони місцевого Майдану. Зараз чергує біля волонтерського намету на площі Свободи. З дружиною Людмилою мають трьох дітей. 36-річний Григорій – художник, на два роки молодша Олександра – художник-оформлювач. 31-річна Аліна – дизайнер, живе у Львові

Грошей завжди не вистачає. Була можливість миттєво заробити на машину. Їдеш у Ростов, купуєш 50 літрів "Дециса" (засіб від колорадських жуків. – "Країна"), перевозиш через кордон, розфасовуєш у маленькі пробірочки. Але для цього треба було закласти квартиру. Ризик здався невиправданим.

Після 10 років роботи в науково-дослідному інституті зрозумів, що з вибором професії помилився. Драйву не відчував.

Не люблю тих, хто плескає тебе по плечу, лізе в душу й намагається маніпулювати: "Ти що, не мужик?"

Головне у стосунках чоловіка й жінки – сексуальна складова. Природу не обдуриш.

Треба вміти чекати. 2010 року, коли президентом вибрали Януковича, відчув безвихідь. А потім раптом думка: і це переживемо.

Якщо людина випиває і не пам'ятає, що було вчора, ставлю на ній хрест.

Коли відчуваю, що наступають на мою гідність, можу розлютитися, сказати щось різке. Компромісів тоді немає. По молодості хапав за грудки начальника відділу. Однак на 50-річчя у вітальній адресі відзначили мою лояльність: "Горілку п'є весело".

Двічі намагалися змусити вступити у провладні партії. Обидва рази послав.

У моєму колі практично немає людей без вищої освіти.

Різкість – це генетично-географічний фактор. Я 22 роки прожив на Донбасі. А там є момент категоричності й безкомпромісності.

Штурм Харківської облдержадміністрації 1 березня 2014-го закінчився для мене розбитою головою, залитою кров'ю курткою і зламаною щелепою. Якби тоді мав автомат, випустив би всі патрони. Це були вороги, які хотіли мене знищити.

Думка піти у військкомат спадає регулярно. Але буду там тягарем, а не допомогою. В армії не служив. Тричі був на перепідготовці, але то – тусня. Немає спеціальності, навичок.

Якщо людина намагається виправдати анексію Криму, записую її в особисті вороги.

Коли переїхав до Харкова, часто мотався на батьківщину – на Луганщину. І в якийсь момент перестав розуміти місцевих. Останньою крапкою став 2004 рік. Приїхав, почав розмовляти, але ні з ким не знайшов розуміння. І це не прості роботяги, а люди, які отримали хорошу освіту, у тому числі в Москві. Досі залишається загадкою, як можна ігнорувати такі поняття, як Батьківщина і мова.

У голові весь час триває діалог. Розігрую ситуації, які були або можуть статися. Як треба було вчинити, що сказати. А потім виявляється, що в житті є ще один варіант.

Зараз ви читаєте новину «"Якщо людина випиває і не пам'ятає, що було вчора, ставлю на ній хрест", - Володимир ГАМАЛЄЙ, 61 рік, громадський активіст». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути