Ексклюзиви
Неділя, 06 листопада 2011 16:30
Олег Шама
Олег Шама
Олег Шама

Російські консультації

Бувають такі істини, що очевидними стають не одразу. От, чуєш їх від мудрих людей, але доки сам не вдаришся головою об стіну, ніби тієї стіни й не було. Наприклад, недавно я чітко усвідомив залежність сказаного від випитого.

Друзі позвали на закритий концерт, що мав стати початком телепроекту. До цього я нерозсудливо зайшов на ще одну презентацію, де щедро частували хорошим білим вином. Тобто відповідний настрій нагуляв. На сцені стояв співак, який нагадав мені Яна Табачника. Така ж статура, така ж коротка зачіска й темні окуляри. Співав він російський шансон. Проти цих пісень я, в принципі, нічого не маю. Принаймні, коли їх слухає хтось, а не, скажімо, водій замовленого таксі. Концерт був у ресторані, тому мало не з порогу в руках сама собою з'явилася склянка з віскі. Це остаточно й розмило мою свідомість. Принаймні ту її зону, що зазвичай керується принципом, що художника образити легко. Словом, віскі збунтувало мої естетичні принципи так, що вони почали вигукувати: "Куди ви мене привели?! Що ми слухаємо?!". В очах публіки читалася повна беззахисність. Це додавало сміливості. І я почав голосно переконувати всіх, що зі сцени звучить повне гівно. Дослівно. Друзям стало ніяково, і швидко захотілося вечеряти в іншому закладі. Дорогою до виходу я встиг підійти до кількох столиків і виголосити свою небагатослівну рецензію.

Друзі на мої вибачення наступного ранку великодушно відповіли, що вони загалом зі мною згодні. У мене вчора було на язиці те, що у тверезого на умі. Співака на телебачення таки не взяли. Сподіваюся, моє враження про нього не стало в цьому вирішальним.

Я почав голосно переконувати всіх, що зі сцени звучить повне гівно. Дослівно. Друзям стало ніяково, і швидко захотілося вечеряти в іншому закладі

Про цей свій "подвиг" я не розказував би, коли б не одне знайомство на цьогорічному книжковому ярмарку у Львові. Хто там ніколи не був, має знати, що це близько 700 яток, між якими течуть потоки львів'ян і заїжджих, а через штовханину чути частіше "перепрошую", ніж "скільки коштує". Я зачіплююся за прилавок польського видавництва й помічаю за спиною продавця трьох чоловіків. Незважаючи на натовп, вони за столиком розливають у пластикові келишки щось прозоре. Судячи з їхньої розмови - не по першій і не воду.

- Бери закусывай, - каже один. По очам і акценту видно, що поляк.

- Я русского говна не ем! - відштовхує тарілку його товариш. Росіянин. Видно теж по акценту й очах.

-  Это местное, - уточнює поляк.

- Украинского говна тоже не ем! - не здається росіянин.

Ще по одній, і національні розбіжності в їхніх очах так само, як і у вимові, починають зникати.

Аж тут у першого дзвонить телефон, і він когось запрошує польською:

- Приїзди негайно до нас. Тут російський аташе з питань культури. Я вас познайомлю, - киває поляк на свого співрозмовника.

Той зривається і, розштовхуючи покупців, кричить:

- Подожди, я сейчас девок приведу! То есть девченок, - одразу виправляється.

Тут уже до росіянина протискуюся я, мовляв, чи правда, що він - аташе, і чи можна інтерв'ю. Той міцно тисне руку. Він - Андрій Серьогін, не атташе, а консультант із питань культури. До консульства у Львів його прислали з міністерства закордонних справ на три місяці. В інтерв'ю не відмовляє, але не сьогодні, бо багато роботи.

- А это Гжегож, лучший издатель Польши! - показує у бік столика дипломат. - Он мне как брат! С сегодняшнего утра.

Що було ву них уранці, я запитати не встиг. Широкими, як російська душа, обіймами дипломат обхопив дівчат у костюмах метеликів. Вони неподалік презентували якісь дитячі книжки і так оберемком посунули до столика з "неросійським гівном". Покупці, а особливо з дітьми, трохи отетеріли. А треба ж знати львів'ян, а особливо тих, хто купують книжки. Для них щось подібне серед білого дня та ще й на людях - щонайменше не випадає, не пасує, а то і взагалі непорядно. Словом, консультації Серьогіна львів'янам не сподобалися. Хоча виглядали вони досить щирими. Ну, такими, коли подумане відповідає сказаному.

Рідко коли почуєш, що насправді думає дипломат. А особливо російський.

Зараз ви читаєте новину «Російські консультації». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

5

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода