"Кіборг – це істота, яка не відчуває страху, зайвих емоцій, а просто до кінця виконує те, що потрібно. Мабуть, тому так їх назвали. Це наші найсміливіші хлопці. Я рада, що в одному підрозділі з ними", – говорила цієї осені в ефірі телеканалу "Інтер" 35-річна блондинка Олена Білозерська – блогер і співзасновниця інформагенства, а також снайпер у Добровольчому українському корпусі "Правий Сектор".
Кіборги – узагальнена назва солдатів 95-ї аеромобільної, 93-ї окремої механізованої бригад Збройних сил та бійців Добровольчого корпусу, створеного на основі "Правого сектора". Ці підрозділи утримують Донецький аеропорт, бої за який тривають з кінця травня 2014 року.
Як то часто буває, слово пішло в обіг, а звідки воно взялося - знають далеко не всі. Кіборгами оборонців донецького летовища стали називати після того, як киянин розповів у соцмережі пригоду, що трапилася в нього на роботі. Хтозна, вигадана вона чи правдива, але легендарного імені вже не віднімеш:
Первинно слово кіборг утворене зі слів "кібернетичний організм". Англійською – сyborg. У медицині – це біологічний організм, що містить вживлені механічні або електронні складники. Сумна іронія в тому, що дехто з донецьких кіборгів дійсно доживатиме з протезами рук і ніг.
У науково-фантастичних творах кіборги – напівлюди-напівмашини: людиноподібний робот, гуманоїд, андроїд.
"Ми вже й самі повірили, що ми кіборги", - передавало слова учасників донецького бою видання "Цензор.нет".
Українська боротьба ще триває, але її герої вже багато увічнені в творчості.
Уривок з вірша "Кіборги" Наталі Мазур:
Ця війна змінила багатьох,
Ця війна змінила Україну.
Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
Що перетворився на руїну.
Та стоять: Дев`ятий, Ворон, Гном,
Абрикос, Богема, Маршал, Цезар…
А над ними – небо полотном,
А у них життя на вістрі леза.
То чиїсь батьки, брати, сини
З Харкова, із Києва, зі Львова.
Шахтарі, таксисти… В час війни
Кіборгами стали тимчасово...
Зрештою, солдати й самі пишуть вірші та пісні. Цим ніби повторюють січових стрільців, які теж після своєї участі в першій світовій залишили яскравий віршово-пісенний доробок. 2014-го заступник командира батальйону ОУН Борис Гуменюк за збірку "Вірші з війни" став лауреатом літературної премії. А добровольця Романа Семисала газета "Дзеркало тижня" включила до списку облич культурного року. На відміну від Гуменюка, вірші Семисала сторого римовані:
Це мій вирок і вибір:
я не покину борт;
я не людина, я - кіборг,
мій вимір - аеропорт.
Для когось я прокажений,
комусь я - під нігтем цвях,
трощать мої мікросхеми,
луплять мене по зубах.
Облазить моя шкіра,
плавиться мій метал,
а я, як у груди рапіра,
вгризаюся в термінал.
Скаче в мені напруга,
аж іскри летять з-під брів,
втративши кібердруга,
я знищу сто біочортів.
Навіть, роздертий на скиби,
я не віддам Донбас.
Звати мене кіборг,
але я один із вас.
І знову полігон, і знову спека,
і знову курява, і знову калаші;
І від колишнього, яке десь там, далеко,
тобі лишився тільки голос і вірші.
Чому ти тут, кому це, врешті, треба?
Як бути тим, тебе чекає хто?
Чому ти слухаєш лише самого себе
й пливеш, як кача по Тисині, на АТО?
(з "раннього", ще як були у вересні під Чугуєвим)
Свої віршовані статуси Семисал розміщує на окремій сторінці в фейсбуці.
Не обходиться на війні й без співів. Обережно, пісня "Я сегодня в поле чистом застрелил сепаратиста" на мелодію групи "Сектор Газа" містить ненорматив. За деякими даними, пісню склали не кіборги, але прикордонники в Донецькій області.
А журналіст Юрій Бутусов написав, що знає конкретного бійця, який першим почав захист летовища:
Коментарі
5