Прочитав на одному форумі, що при бажанні можна уникнути матюків. І не лише уникнути, а й із шармом використати їхнє значення, приправивши бабусиними прокльонами.
Скажімо, напаскудив хтось у душу, а ви йому замість "пішов на..." культурно так і багатозначно кажете: "а хай би тебе взяла нечиста, курвий сину". І значимо, і громіздко, й зі суто українським гумором.
Зрозуміло, курвий син дуже здивується та знітиться і, мабуть, сприйме вас за не дуже приємну людину, зате великого оригінала в словесній дуелі. І вам уже не треба згадувати про його ох…єнні геніталії.
А якщо якийсь пуцьвірінок дійсно вартий серйозного прочухана, то можна не погребувати й українською класикою і запозичити трохи лайки з "Енеїди" Котляревського: "поганий, мерзкий, скверний, бридкий, нікчемний, ланець, кателик!". Мало цього, то можна добавити ще кількаповерхову сварку: "Гульвіса, пакосний, престидкий, негідний, злодій, єретик!"
Кажуть, навіть у музиці є мелодія-матюк. У середовищі музик, котрі грають у ресторанах, узвичаєно виконувати мотив "до-ре-мі-до-ре-до" у тих випадках, коли їм трапляються набридливі клієнти, котрі ледь не силоміць нав'язують оркестрові чи ансамблеві свої замовлення. Мовою словесних засобів це означає посилання клієнта у відомому напрямку. Щоб не бігати по сцені й не кричати невихованих слів.
Напаскудив хтось у душу, а ви йому замість "пішов на..." культурно так і багатозначно: "А хай би тебе нечиста взяла, курвий сину!". Курвий син дуже здивується та знітиться і, мабуть, сприйме вас за не дуже приємну людину, зате великого оригінала у словесному двобої.
В українців саме вживання лайки називалося "батькуванням". У нас надто сильним був культ жінки-матері, щоб використовувати її ймення в лайці. Російське ж слово "материться" походить від слова "мать", оскільки саме воно найчастіше фігурує в лайці цього народу.
Саме слово "лайка" прозоро вказує на ставлення наших далеких пращурів до цього явища – людина, що вживає нецензурщину, уподібнюється до дзявкітливого собаки. А така характеристика цього явища, як "лаятися по-чорному", пов'язана з уживанням у словесних зворотах слова "чорт" і похідних від нього – саме це слово для давніх українців було найстрашнішою лайкою.
Турецький мандрівник Ельвія Челеві, що відвідав Україну 1657 року, визнавав величезне багатство української мови, але лайливих слів нарахував у ній аж... чотири. Це слова "чорт", "дідько", "свиня" та "собака".
Російський письменник Максим Горький у своєму оповіданні "Ярмарок у Говтві", даючи стислі влучні характеристики різних народів, про українців писав так: "Усе робиться повільно, але ґрунтовно, вдумливо. Ядреної і крутої лайки росіян, від якої дух у грудях спирає й очі на лоба лізуть, не чути, її замінює влучний гумор, що щедро прикрашає балачку. Не чути й російського "тикання"!
Бо російські круті "мати" в українській мові мали свої хоч не змістові, але емоційні відповідники:
Б…ядь – хвойда, шльондра, курва.
Х…й – прутень, бобик (гуц.), гральник.
Пошел на х… – іди к бісу, котися під три чорти.
Х…й тебе – поцілуй мене в сраку.
І чую, що подібні вислови, чи то завдяки українському переозвучуванню кіно, чи ще з якихось причин, останнім часом стають уживаними.
На думку мовознавців, лайка виконує в мовленні людей до 30 функцій — від способу переконання співрозмовника до психологічної розрядки. За допомогою лайки присягаються, підліткам вона допомагає самоствердитися, керівникам — наблизитися до підлеглих. Але найголовніша функція, яку виконує лайка, — пов'язування між собою сегментів мовлення.
От, на жаль, мало хто нині замислюється про руйнівну енергетику лайки і про її гріховність, зв'язок із потойбіччям.
4 
1
Коментарі
8