Четвер, 15 березня 2007 18:07

Вуличний музикант заробляє 250 гривень за день

Автор: фото: Андрій ШМАТОВ
  Болівієць Сандро заробляє грою на сампоньє перед ”МакДональдзом” біля Центрального залізничного вокзалу Києва
Болівієць Сандро заробляє грою на сампоньє перед ”МакДональдзом” біля Центрального залізничного вокзалу Києва

12-річний Даниїл Багараш заробляє по 180–250 грн на день. Грає на скрипці в підземному переході під столичним майданом Незалежності. Раз на тиждень приїздить сюди з мамою з містечка Узин Київської області. Водії узинських маршруток його знають і возять безплатно.

— Батько загинув шість років тому, — пояснює хлопчик. — А мама зараз без роботи. Я собі плеєр купив і DVD-програвач. Ще збираємо гроші на ремонт квартири. Граю у переході "Ще не вмерла Україна", псалми і різні дитячі пісеньки.

Мати Тамара Володимирівна завжди стоїть поруч. Пильнує, щоб не забрали гроші. Заробленого вистачило на китайську скрипку за 500 грн. Але хлопець мріє про справжню, професійну. Вчиться у музичній школі Узина і хоче стати відомим скрипалем.

У вихідні грати в цьому підземному переході виходить і невисокий смаглявий чоловік у пончо і крислатому індіанському брилі — 36-річний болівієць Сандро. Ставить касету із індіанськими тамбуринами, вмикає колонки, а сам підігрує на гітарі або сампоньє — зв"язаних бамбукових сопілках різної довжини. Прізвища називати не хоче.

— Кличте мене просто Сандро, — каже.

До Києва чоловік перебрався 12 років тому. Одружився з українкою й отримав громадянство. Закінчив економічний факультет університету Ла-Паса — столиці Болівії. Але на роботу за фахом в Україні його не беруть. Зате грати на гітарі вмів змалку. У Києві виконує мелодії з мюзиклу "Собор Паризької Богоматері", пісні індіанців Болівії. У будні Сандро стоїть перед "МакДональдзом" біля Центрального залізничного вокзалу. У картонну коробку кидають по гривні-дві. За півгодини купили три касети з музикою Сандро. Власним коштом він записав три альбоми. Касети продає по 10 грн, компакт-диски — по 30. Сандро допомагає 28-річна киянка Алла.

— Його часто запрошують на приватні вечірки, дні народження, — пояснює жінка. — Тоді беремо по 100 доларів за годину.

Монетками по 10–20 центів насипали 70 євро

Киянин Ярослав Менцинський, 27 років, тепер грає у "Філармонії націй". У Європі цей оркестр добре знають. А починав хлопець теж на вулиці. Головний диригент оркестру Юстус Франц почув Ярославову гру на скрипці, гуляючи німецьким містечком Любек. Менцинський закінчив Національну музичну академію імені Чайковського, а до Німеччини подався на стажування.

— Треба було платити 700 євро за семестр, — розповідає. — У батьків гроші закінчилися. Заробляв, ночами розклеюючи афіші. Жив у гуртожитку.

Довго не наважувався виходити зі скрипкою на вулицю. Німці вважають, що такі заробітки — лише для невдах. Щоб не потрапляти на очі викладачам та однокурсникам, їздив грати до інших міст Німеччини. На проїзний щомісяця витрачав 300 євро.

— Грав не більше двох годин на день. Монетками по 10–20 центів насипали 70 євро. Порозпихав їх по всіх кишенях. Що не влазило, засипав у футляр. Городяни визирали з вікон, зачувши брязкіт монет у моїх кишенях. Уночі підраховував зароблене. Усе клав на рахунок у банку. За обід у ресторані на 10–15 євро теж платив монетами. За місяць на вулиці заробляв від двох з половиною до трьох з половиною тисяч євро. Якось підійшла до мене літня німкеня. Послухала мою скрипку і пообіцяла стипендію. Півроку давала мені по 600 євро на місяць, аби лиш не стояв на вулиці.

За годину репетиції у "Філармонії націй" платять 80–100 євро, за концерт — 200. За місяць набігає 3 тис. євро. З оркестром Ярослав Менцинський уже виступав у Берліні, Кельні та Гамбурзі. Скоро поїдуть на гастролі до Італії.

Зараз ви читаєте новину «Вуличний музикант заробляє 250 гривень за день». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі