— Буває, десь когось уб"ють, заріжуть. Кров, нутрощі всюди. Комусь же це прибирати треба. Або тіло кілька днів пролежало на спеці. Знову мене запрошують, — розповідає киянка Олена Попович, 30 років.

Вона працює прибиральницею за викликом. Доти була продавщицею. На двох дітей зарплати 2 тис. грн не вистачало.

— Пару років тому в сусідньому будинку мужика вбили, — згадує. — Всю підлогу залило кров"ю. Приїхали родичі. Давали 400 гривень за прибирання. Сусіди гидували. А в мене — ні копійки в гаманці. Пішла, повимивала все дочиста.

Олена дає оголошення в газету. Щомісяця має чотири-шість замовників. Заробляє до 6 тис. грн.

— Я з дитинства не гидлива. Мене мама готувала на медика. Ото де кіт чи собака виблює глисти, я мала прибрати. Але потім пішла на бухгалтера. До чого ніяк не звикну — так це до дитячої смерті. Якось одне дитя вивернуло на себе виварку окропу. Шкіра по всій кухні розповзлася. Я оте прибирала. У таких випадках ліпше не цікавитися подробицями. Тоді краще спиться.

Розцінки залежать від того, де, коли і на якій площі прибирати. За однокімнатку Олена бере до 500 грн. Особняк — дорожчий. Часом клієнти приплачують за нерозголошення. Про побачене вона не розповідає і родичам.

— Ніхто не хоче розголосу, що в будинку хтось повісився чи лежав місяць, доки його знайшли.

На прохання сфотографуватися відмовляє. Олена оформилася в центрі зайнятості як безробітна. Отримує допомогу.

— Ви не мене фотографуйте, а мою роботу. Он яку пляму крові відтираю, — показує підлогу квартири на столичному Сирці. — Я й знати не хочу, що тут сталося.

×