Киянка Валентина Черевань, 41 рік, скуповує антикварний посуд. Бо його вартість щороку зростає.
— До цього привчив дід-дворянин, — показує чашку німецької фабрики "Розенталь", виготовлену на початку ХХ ст. Білий фарфор розписаний золотом. — Такий сервіз коштує від 400 до тисячі доларів. Цінують також фарфор фабрик Свєшнікова та Корнілових. Хочу купити картину на фарфорі роботи Філіпа Розенталя. Коштує така 10 тисяч гривень. Фарфор вигідний тим, що його поставив у сервант — і не переймаєшся, що вкрадуть. Мало хто із злодіїв розбирається в ньому. За рік оця ваза коштуватиме, як мінімум, на 200 доларів дорожче.
Наталка Ковальова, 27 років, мешканка столичної вул. Борщагівська, продала по $100 дві німецькі порцелянові фігурки:
— Знайшла їх на бабусиному горищі. Прадід прихопив їх як трофей із Німеччини. Одна статуетка — герцогиня, інша — пастушка. В антикварному салоні розповіли, що таке цінують тільки в колишньому Союзі. В Європі цього добра вистачає.
30-річний Андрій із Черкас старовинні речі скуповує по селах. Почав у 1995-му.
— У мене вже око наметане. Спілкуюся із перекупниками, читаю спеціальну літературу, — сміється. — Ордени, медалі, старі праски, монети, намиста продаю на Інтернет-аукціоні "Ібей", www.ebay.com. В 1998-му мені крупно повезло. Зайшов до бабульки, а там такі меблі! Я стареньку не обідив: 200 баксів дав. А перепродав німцю за 4 тисячі доларів. Хоч можна було й більше. Одразу взяв собі двокімнатну квартиру в Черкасах.
В Україні мало колекціонерів, тому антикваріату продають небагато. Краще їздити по нього в Москву, радить Андрій. Великі тандити влаштовують в Ізмайлівському парку та на пл. Тишинській. Посуд, картини, книжки, медалі там дешевші. Найбільше скуповують їх англійці, німці, французи та австрійці. Праска чи радіоприймач їх не зацікавить.
Мало хто із злодіїв розбирається у фарфорі
41-річний Федір Зернецький, гендиректор аукціонного дому "Епоха", що на столичній вул. Кудрявській, радить купувати живопис.
— Деякі роботи за кілька років подорожчали ледь не вдесятеро. Приміром 1998 року за картину польсько-українського художника Вільгельма Катарбинського давали 1500 доларів. 2002-го вона вже коштувала 100 тисяч доларів. У моді українські живописці Пимоненко, Левченко, Соколов, Святославський, Костанді. Шишко чи Глущенко кілька років тому коштували кілька тисяч доларів, а тепер сотні тисяч. Через кризу ціни ростимуть не так швидко — 10 процентів за рік. Тому найцінніші речі антиквари притримують до кращих часів. На продаж виставляють третій сорт.
Останнім часом стали популярними старовинні ікони. Їх колекціонують українські політики. Зернецький демонструє Смоленську Божу Матір. Вона має срібний оклад вагою близько 8 кг. Антиквар оцінює її в $100 тис. Вважає, що за два-три роки її вартість зросте в півтора-два рази.
— Удале вкладення — османська зброя, — продовжує гендиректор. — Звичайний меч кінця XVII сторіччя рік тому коштував 15 тисяч доларів. Тепер колекціонери платять учетверо більше, тільки давай. Оцей комод часів Катерини Другої із зображенням батальних сцен Петра Першого я купив у 1993-му. Віддав 3 тисячі доларів. Зараз за нього пропонують 200 тисяч. А там, гляди, й півмільйона запропонують.
— Ось орден святого Володимира кінця XVIII сторіччя. Усього в світі є 174 таких нагороди. П"ять років тому за нього давали 20 тисяч доларів. Тепер — 50 тисяч.
Купувати старовинні речі краще у спеціалізованих салонах, радить Зерницький. Так менший ризик придбати підробку або крадену річ.
2 
1
Коментарі