Вирощувати гливи Роман та Інна Риги із села Великі Гаї, що під Тернополем, почали на початку дев"яностих. Грибами зайнялися випадково. Чоловік десь вичитав, що гливи залюбки ростуть у підсобних господарствах. Він тоді працював у технічному університеті, заробляв мало. Треба було ризикнути.
— Люди зглядалися на мене, як на ненормального, — спокійно розповідає Роман, 38 років. — Інші господарі саджали бараболю, а я, як відьмак, чаклував над баняками. Носився з ними по подвір"ю, запарював солому, засовував її у мішки.
— А коли ми почали пропонувати людям гриби, то в селі говорили, що хочемо всіх потруїти, — не стримується його дружина Інна, 38 років. — Перепитували: "Що за мухомори?".
— Потім майже півроку я роздавав гриби на Тернопільському базарі. А їх навіть задарма ніхто не хотів брати, — скаржиться Роман. — Одні боялися, дехто сміявся з мене.
Cадиба Риг одразу впадає у вічі. Зліва на подвір"ї двоповерховий дім із гладенької червоної цегли, критий темно-червоною черепицею. Навпроти — літня кухня та гараж із блискучим "Фольксваґеном". Перед будинком доглянуті фруктові деревами та кущі. Мимохідь Роман показує узбецький виноград, що тут дозріває лише в спекотні роки.
Дехто вирощує на відрубках дерев
Роман та Інна демонструють трилітрові банки, у яких вирощують грибницю. Спорами заражають зерна ячменю, чекаючи доки вони вкриються білими "ниточками". Потім вимішують їх із запареною соломою і засипають у мішки. Через місяць уже можна збирати урожай.
Через подвір"я Роман іде до теплиці.
— Щоб отримати дорослий гриб, не обов"язково мати великі площі, — розповідає дорогою. — Є люди, які вирощують гливи на відрубках дерев на городах. А дехто навіть у стайнях чи підвалах.
Доходимо до невисокого хліва, заглибленого на метр у землю. Спускаємося східцями. За маленьким коридорчиком відсуваємо плівку замість дверей і потрапляємо в довгий коридор. У ніздрі б"є сирий запах грибів.
— Треба підлити води, — киває Роман на акуратно складені діряві мішки. З них виглядають коричневі капелюшки. — Вони самі "повідомляють" про нестачу свіжого повітря.
У теплиці чисто. Стіни та підлога викладені блакитною плиткою. Стелею слугує целофан. Господар розповів, що гливам обов"язково потрібне денне світло та постійна температура — 12–18 градусів тепла.
— Коли день короткий, — каже Роман, — доводиться вмикати лампи денного світла.
У кінці приміщення з вікна назовні виведена вентиляційна труба. Тому відчувається легкий вітерець.
— А на сонці гливи засмагають, як люди. Їх забарвлення залежить від освітлення. У природі ці гриби ростуть переважно на горіхах. Вони коричнево-шоколадного кольору й дуже великі, чим і відлякують людей. А на смак апетитні, — запевняє господар.
Відправним пунктом у поширенні грибів є лабораторії промислового культивування грибниць у Києві, Донецьку та Львові. З них розповсюджуються зародки печериць, кільцевика, японського імператорського гриба шиї-такі, гливи. Роман Рига готові спори купував лише спочатку. Тепер він, єдиний у Тернополі, сам вирощує їх. Цьому вони з дружиною вчилися на курсах у Львові.
На сонці гливи засмагають, як люди
Нині у Романа купують гливи усі ресторани та бари Тернополя. На базарі ж ці гриби коштують 11–12 грн, печериці — 13 грн. Проте гливи соковитіші й смачніші. Кажуть, ними неможливо отруїтися.
— Ходімо, попробуєте, — запрошує господар.
У будинку в кутку вітальні стоїть рушниця. Під ногами крутиться мисливська такса (у Романа чотири породистих пси). У залі комп"ютер, довжелезні шафи з книгами. Кухня — десь із 60 квадратних метрів. Сідаю на м"який меблевий куточок.
— За гливами майбутнє, — каже Роман. — Я дивився в Німеччині, там гливи всі їдять, і вони утричі дорожчі за печериці.
Уперше я пробувала мариновані гливи. Запах оцту, сирої цибулі, олії розпалив апетит. Коли гриби захрумтіли, хотілося одного — картоплі-пюре.
Як вирощують гливи
1. Інтенсивний спосіб:
Ґрунтом для визрівання грибів є звичайна солома. ЇЇ перемішують із грибним посівним матеріалом. Цією сумішшю наповнюють великі поліетиленові мішки з прорізаними отворами. Урожай можна збирати щомісяця.
2. Екстенсивний спосіб:
Гливи вирощують на пеньках — на дачі чи в садку. Тоді урожай збирають навесні й восени, а влітку лише тоді, коли воно дуже дощове.
2 
1
Коментарі
2