Львів"янин Іван Гречко, 76 років, на Святвечір прикрашає ялинку лише власноруч виготовленими іграшками. Фабричні скляні кульки, "дощик" і гірлянди він принципово ігнорує.
Справжні ялинкові прикраси для пана Івана — тільки саморобні помадки (цукерки), когутики, ангели, горішки, прикрашені фольгою. Головне — виготовити їх своїми руками. У його господі на різдвяній ялинці досі виграють барвами прикраси, які він зробив разом зі своїми малими доньками. А нині вже й онуки підросли...
Дитинство Івана Гречка пройшло у Надвірній на Івано-Франківщині. У 1946 році Іван поїхав вчитися на інженера до Львівського лісотехнічного інституту, і з тих пір його життя нерозривно пов"язане зі Львовом.
Іван Гречко обережно виймає із картонної скриньки справжній корабель з піратами, статуетки лікаря, китайця, татарина, чорношкірого джазмена. Тут-таки різнокольорові паяци, козак Монька, великі й малі блискучі кульки, "баньки" і "ціціделки", як їх по-старопольському називає Іван Гречко. Та найбільше — ангелів, бо саме їх львів"янин вважає справжніми атрибутами Різдва.
Колись фабричні іграшки були тільки у багатих домах
— Колись фабричні іграшки були тільки у багатих домах. Скляні кульки коштували дуже дорого — 20 польських грошів, як чотири булочки, — згадує пан Іван. — А ми, селянські діти, робили іграшки, замотуючи у позлітку шкаралупу від яйця та горіхи.
Виготовленням ялинкових прикрас займалися здебільшого діти. Напередодні Різдва матері збиралися прясти й колядувати, а малеча тим часом майструвала.
— Свою першу ялинкову прикрасу я виготовив у чотири роки, — каже пан Гречко. — Це був колядник, зроблений із яєчної шкаралупи. Шапку він мав із кольорового паперу, очі — намальовані, ніс — приклеєний. Губи, щоправда, вийшли завеликі, відтак мій вертепний персонаж виглядав дуже кумедно. Я цим чогось переймався і попросив дядька, аби той трохи допоміг. Згодом я дуже тішився, що моя іграшка вийшла не гіршою від інших і висіла на ялинці.
За словами пана Івана, колись діти щиріше розуміли атмосферу Різдва, бо були цілковито залучені до приготувань: допомагали по господарству, вчилися колядувати, розучували ролі вертепників, виготовляли ангелів й інші різдвяні атрибути — гірлянди з соломи, паперові сніжинки. Особливим ритуалом була поїздка по ялинку до лісу. Діти дуже раділи подорожі.
— Я їздив зі своїм дядьком, — згадує співрозмовник. — І ми завжди вибирали величезне дерево — від землі до стелі. Як приємно було прикрашати його власними іграшками! Нині діти, мабуть, не відчувають такої радості, коли батьки купують різдвяне дерево на базарі. Та і скляна кулька, придбана у супермаркеті, так не тішить маляти, як замотаний у позлітку горішок.
Іван Гречко — голова Клубу української греко-католицької інтелігенції, ініціатор створення бібліотеки діаспорної літератури у Львові. Цього чоловіка ще називають патріархом збирачів української старовини, адже він колекціонує "гуцульських" святих, писанки, різьблені підсвічники, вишивані сорочки та веретена. Зустрічаючись у Римі зі Святійшим Отцем Іваном Павлом II, Іван Гречко подарував понтифіку гуцульський образ святого Юра на склі. На знак вдячності Папа нагородив Гречка медаллю.
Ялинку вінчає янгол
Іван Гречко дав кілька порад щодо вбирання ялинки. Лісову красуню варто прикрасити яблуками — під їхньою вагою дерево буде стояти непохитно. Почепіть горішки, помадки та легкі аплікації з фігурками. На вершечку дерева примостіть ангела — символ радісної новини. Саме ангелам Господь сповістив про народження Ісуса Христа, тому вони мають посісти почесні місця.
А під ялинкою пан Іван завжди ставить шопку.
1 
1
Коментарі