Навесні в Львівському міському психоневрологічному диспансері традиційно — черги. Найчастіше хворі скаржаться на депресію, роздратування, безсоння, манію переслідування, болі у кишечнику, голові.
— Я не можу запевняти, що останнім часом кількість душевнохворих різко зросла, — розповідає в.о. головлікаря міського психодиспансеру Олег Угляр, 46 років. — Але те, що їх не меншає — факт. Щодня до нас поступає близько 10 осіб. Половина з них приходить на повторне лікування. Улітку пацієнтів завжди менше. Передусім через те, що організм наповнений вітамінами й люди мають чим зайнятися — працюють на городі. А що взимку? Посідають у чотирьох стінах...
У Львові офіційно зареєстровано понад 12 тис. психічнохворих. У Львівській області — 60 тис. Однак лікарі кажуть, що насправді хворих значно більше. Просто не всі звертаються по допомогу. Скажімо, до львівської обласної клініки, що на Кульпарківській вулиці, хворі самі не приходять. Їх сюди привозять у дуже "запущеному" стані. Таким важко допомогти, тому лікування триває багато років. У певний момент настає так звана ремісія — світлий проміжок. Хворий може нормально спілкуватися, працювати. Однак через 10–15 років все знову повертається.
Улітку пацієнтів завжди менше
Львів"янка Марія Маліцька, 43 роки, привела дорослого сина до лікарні лише після того, як хлопець мало не кинувся з балкона.
— Він кожен день каже: "Мамо, мене отут тисне!" — жінка зі сльозам на очах б"ється в груди. Інша, яка теж чекає в черзі до лікаря, співчутливо киває головою. Спілкуються надто голосно, щоб їх не підслухати. — Не раз казав, що якась чорна жінка його намовляє вискочити з вікна, а біла — не пускає. Я думала, пройде... Уже не маю сили з тим всім боротися... — Замовкла. У руках скручена в трубочку сіра хустинка. — Як ішов до армії, був нормальний. А через пару місяців взяли та й комісували його. А що тут? Понадавали купу якихось вітамінів, уколів, таблеток. Лікують, а легше не стає.
За словами лікаря, найчастіше хворим по 40–50 років. Це люди "радянських часів". Ті, хто свого часу не реалізував своїх можливостей.
— Колись вони мали великі плани на життя, — продовжує Олег Угляр, — стояли в черзі на квартиру, машину, накопичували "на книжці" гроші, і раптом в один момент це все обривається. Не кожен зміг пережити це спокійно. Молодих хворих менше також через те, що психічні захворювання в молодості рідше проявляються. Однак деякі недуги розвиваються ще з дитинства чи народження. Часто діти народжуються хворими в батьків, які зловживають алкоголем.
Найчастіше хворим по 40–50 років
У місті Новий Розділ на людську психіку згубно вплинуло видобування сірки. Від цієї корисної копалини свого часу постраждали й новояворівці. Здебільшого люди скаржилися на слабкі нерви.
— З неврологічних змін усе й починається, — запевняє лікар. — Людина без причин нервується, різко змінюється настрій, з"являються виразкові болячки, депресії, порушується сон, починаються головні болі, втрата апетиту. Потім хворий раптом може перестати ходити на роботу, почати відмежовуватися від сім"ї, втікати з дому. Аби хоч якось захиститися, треба передусім бути спокійним і вести здоровий спосіб життя. Слід багато рухатися.
Парадокс, але попри свіже повітря та активний спосіб життя, рекордсменом за кількістю психічнохворих є гірські райони. Чому — лікарі пояснити не можуть. За неофіційною версією, до цього призводять пияцтво, ізольованість від цивілізації і брак "свіжої крові". Адже в далеких селах люди зазвичай одружуються з односельцями. Наступає "виродження". Брак нового генетичного матеріалу згубно впливає на психіку.
2 
1
Коментарі