Верховна Рада ухвалила Закон "Про мови в Українській РСР" 28 жовтня 1989 року. Українська мова вперше отримала статус державної.
Потреба у законі виникла через тотальну русифікацію, що тягнулася ще з періоду згортання українізації 1930-х років. Ініціатива його прийняття належала представникам культури та письменникам. Проєкт закону схвалили на установчих зборах Товариства української мови імені Тараса Шевченка, а доопрацювали у Верховній Раді.
У ст. 2 і 3 закону йшлося, що "Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя". При цьому країна мала створити необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей. Мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР визнавалися українська, російська та інші, які саме, не зазначалося.
Державні акти мали приймати українською мовою, а оприлюднювати ще й російською. Офіційні документи, зокрема паспорт, виконувалися двома мовами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому українець у великому місті переходив на російську
Регулював закон і сфери освіти, науки, культури, юриспруденції тощо. Так навчання та виховна робота мали вестись українською мовою, утім вивчення російської було обов'язковим. Зберігався і вільний вибір мови навчання. Науковці мали право оформлювати свої роботи українською чи російською мовами, за бажанням. У культурі панівне положення зберігали обидві мови, однак держава мала забезпечити розвиток україномовного кіно і театрального мистецтва.
Мовою офіційних ЗМІ могла бути як українська, так і мови інших національностей. У сфері обслуговування споживачі могли вільно користуватися мовою, прийнятною для себе.
Попри збереження у державі значної ролі російської мови, закон став першим вагомим здобутком національно-демократичних сил на шляху до незалежності. Пізніше на його підставі склали державну програму розвитку мови на період до 2000 року. Утвердження української мало відбуватися у регіонах поетапно.
Закон діяв понад 20 років. Його змінив 2012 року антиукраїнський закон "Про засади державної мовної політики", відомий як Ківалова-Колісниченка.
Центральна Рада оголосила українську мовою діловодства УНР 23 березня 1918-го. В основу частково взяла правопис, укладений мовознавцем Іваном Огієнком для школярів.
Ще на початку революції 1917 року новоспечена влада не вбачала необхідності у мовному нормуванні. Офіційні документи видавала українською, поруч із якою вільно існували російська, польська, ідиш та інші мови нацменшин. Обмежувати їх представників у мовному питанні не збиралася.
Наприкінці року розпочалася перша радянсько-українська війна, і питання мови стало вкрай важливим для перемоги.
3 
1
Коментарі