Учасник протистояння майданівців із силами МВС на вулиці Грушевського поділився роздумами про те, які підрозділи мітингарів самоутворились у розгарі бою, а також - які для них напрошуються назви. Автор дозволив оприлюднити його текст під псевдонімом. Gazeta.ua доповнює його розмірковування дуже влучною добіркою малюнків, об'єднаних назвою "Учасники". Їх розміщує на своїй сторінці користувач фейсбуку Саша Ком'яхов. З його творчої руки вже розходяться інтернетом такі "персонажі Грушевського": "Залізняк" - у металевих обладунках, "Каменяр" - лупає плитку, "Наливайко" - готує коктейлі Молотова, "Палій" - використовує їх за призначенням, "Мураха" - таскає тягарі, дівчина "Канапка" - на розносі, "Довбушиха" - довбе таке знайоме всім, хто бував на місці подій, "Бам! Бам! Бам-бам-бам!", а також "Панотець", "Сестричка", "Небайдужа", "Тьотя валя" й інші. Судячи з того, що останній малюнок викладений сьогодні, не виключено, що збірка ще поповнюється.
19 грудня я був напряму причетним до операції з розблокування вулиці Грушевського від міліцейських автобусів, машин і міліцейських рядів. Дорогою майданівці хотіли пройти вгору попри Кабмін до Верховної Ради. І з першого для протистояння мені цікаво було порахувати та визначити скільки й якого роду "війська" має негласна армія Майдану.
Найбільша кількість - це, звісно, цивільне населення, яке, теж наражаючись на небезпеку, вболіває матеріально та добрим словом - хай навіть нечасто відвідуючи сам центр столиці. Так звана "підтримка".
Далі є ота маса спостерігачів і свистунів на пагорбах. Назвімо їх "запас". Що не кажіть, а коли кожна вдала витівка - як спершу розхитування "БОГДАНчиків", бомбардування каменюками, а потім і влучання вогнем - підкріплювалася навколишнім "Сла-ва! Сла-ва" або "Мо-лод-ці" в виконанні старших і солідних киян, то це ще й яка "легалізація насилля" і його ж підтримка.
Набагато меншу кількість становлять такі самі люди, але які вже допомагають працею - в побудові барикад, рознесенні канапок, довбанні та роздачі каміння тощо. Таких можна назвати "групи активної підтримки".
Далі мова зайде про роди військ уже активнішого харакреру. "Щитовики". Саме цю, трохи дитячу, назву дали в народі "хлопцям зі щитами", які за ці дні навчилися якщо не поцупити в беркутівця, то нашвидкоруч робити самі щити (підручних дощок, дорожних знаків), а вже з них - таку-сяку "черепаху". Зазвичай такі хлопці носять зі собою ще й кийки, але до прямого їх застосування діло доходить рідко. На "передову" ломаки теж мало хто бере, бо ж заважає кидати.
Важливо зауважити що рідко, а може і взагалі ніхто не "перекваліфіковується" зі "щитовика" на "кидуна". Про них далі. Не знаю чи нарід уже нарік хлопців із камінням та кокейлями молотова в руках якимсь словом. Задумався, чи існує для таких назва в інших мовах? Для багатьох країн, навіть у Європі, такі "гарячі" вуличні протистояння не є чимось новим та незвіданим. В нас "на Грушевського" ми їх побачили в такій кількості вперше. Можливо, тому собі назви вони ще не нажили. Чув, що на них так і кажуть: "хлопці, які кидають". Я їх про себе називаю "МОЛОТцями".
До військ непрямої дії, але дуже корисної можна віднести журналістів. Кількість підрахувати важко, адже вони, подібно снайперам, можуть не виказувати свого місця перебування, яке часом взагалі знаходиться бозна-де від передової. До того ж ніколи не знаємо, чи люди з камерами та футболками "press" є журналістами, як і те, чи кожен журналіст себе позначає після того, як по деяких із них стріляли цілком зумисне - прицільно і зблизька.
На черзі по кількості - загони медичної допомоги. З ними все зрозуміло.
І найменшу кількість, проте найбільше моє захоплення, становлять поодинокі бійці: тут і артилеристи зі катапультою, і бійці з рогатками (малими та великими - в ріст людини), і лучники зі стрілами, і просто хлопці з лазерними указками для засліплення ворога. Цей народ незбагненний!
Для підняття бойового духу на передовій діяли також священики.
А особисто мене надихнув хлопець, який приніс бумбокс на батарейках і вмикав пісні бойового духу.
Ледь не забув написати про тих, хто створював шум, несамовито б'ючи палицями по бочках, смітниках, стовпах.
Судячи з пляшок, які до нас сходяться з усього міста для коктейлів, пива люди п'ють найбільше. Друге місце за горілкою, а третю, десь 20-відсоткову, нішу розділили між собою всілякі вина, коньяки, соки та водички.
Дивлячись на це все, задаєшся питанням - хто визначає в цьому хаосі, що, коли, кому, де і як саме робити? Хто підказує людям їхнє призначення? Чому хтось обирає кидання "молотових", а інший прикипів до свого щита? Мені здається, що то прокинулась і проявляється козацька кров у жилах, і кипітиме вона тепер, і це полум'я вже не згасити.
3 
1
Коментарі