Повернення кримських татар у Крим почалося 23 червня 1990-го. Прибуло 20 тис. кримських татар - майже половина всіх, що жили тоді в СРСР.

Кримських татар звинуватили в масовому дезертирстві з лав Червоної армії та співпраці з ворогом під час Другої світової війни. Пропозицію виселити цілий народ в Узбекистан без доведення провини сформував нарком внутрішніх справ Лаврентій Берія. Аргументував "небажаністю подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці СРСР". Після того підготували велику операцію, до виконання якої залучили 32 тис. працівників НКВД і солдатів.

183 155 кримських татар виселили з півострова в травні 1944 року. Їх відправили в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан, у Марійську АРСР, на Південний Урал і в Костромську область. За офіційними даними, дорогою до місць депортації померла 191 людина. За перші роки життя на чужині від нужди й тяжкої праці загинули 46% кримських татар – за оцінками активістів кримськотатарського руху. Офіційні цифри – 15-25%.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Криму перейменували населені пункти

У місцях заслання кримські татари змогли зберегти свою ідентичність, мову й історичну пам'ять – найпотужніший у тих умовах зв'язок з батьківщиною. У 1950-х сформували національний рух. Головною національною ідеєю стало повернення в Крим і відновлення порушених 1944-го прав.

Верховна Рада СРСР 14 листопада 1989 року ухвалила постанову "Про визнання незаконними й злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, і забезпечення їхніх прав". Повернення татар супроводжувалося земельними конфліктами з переселеними на півострів людьми.

18 травня відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу.

×