У Росії помер захоплений спецслужбами український емігрант

Боєць легіону Українських січових стрільців та публіцист Михайло Матчак помер на засланні у Мордовії 19 листопада 1958 року. В СРСР з Австрії його насильно вивезли радянські спецслужби.

Чоловік народився 1895 року в селі Воля Якубова - тепер Дрогобицького району Львівської області. До легіону УСС записався одразу по завершенню Дрогобицької гімназії. Дослужився до звання хорунжого. Під час Першої світової війни, у битві на горі Лисоня потрапив до російського полону, а згодом - до табору на Цар-Горі у місті Царицин - тепер Волгоград. Займався формуванням місцевого українського куреня, а в період Української революції 1917-1921 років брав участь майже у всіх битвах УСС, був ад'ютантом командира Євгена Коновальця.

Після завершення визвольних змагань переїхав до Львова, що тоді перебував під владою Польщі. Долучився до створення нелегальної Української військової організації - УВО, займався відновленням Українського студентського союзу. У жовтні 1921-го його арештувала польська поліція. Звинувачували у причетності до замаху на польського лідера Юзефа Пілсудського. Однак, не маючи достатніх доказів, йому призначили 2 роки ув'язнення. Після виходу з в'язниці став членом Української радикальної партії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як австрійські солдати обживалися в українському містечку під час Першої світової війни - фото

З того часу захопився публіцистикою та видавничою справою. 1923 року організував у Львові видавництво "Ізмарагд". Протягом 1924-1926 років редагував часопис УВО "Новий час", входив до управи видавничого кооперативу "Червона калина", учасники якого збирали документи та записували спогади періоду визвольних змагань. Входив до дирекції Українського видавництва у Кракові.

По завершенню Другої світової війни разом із дружиною Стефанією Савицькою емігрував до Відня з Кракова. З 1945 року родина залишилась в англійській окупаційній зоні міста. Матчак працював в Адміністрації Організації Об'єднаних Націй для допомоги і відбудови, співпрацював з українською еміграцією.

1947 року із родиною вирішив відвідати експозицію виставки творів радянських художників. Після того зайшов до кав'ярні, а на виході з неї чатували радянські агенти. Матчака силою заштовхали в автомобіль та вивезли до радянської зони окупації. Незабаром переправили до Києва і тримали у Лук'янівській тюрмі. На судилищі винесли вирок - 25 років таборів за "зраду Батьківщини".

Покарання відбував у Карагандинських таборах Казахстану. Після різкого погіршення здоров'я зарахували до бригади інвалідів. 25 вересня 1956 року чоловікові повідомили, що указом Верховного суду СРСР він достроково звільнений з правом повернення на останнє місце проживання. Утім, влада наклала заборону ни виїзд із країни. Матчак звернувся до Президії Верховної Ради та МВС СРСР, однак звернення не врахували. Проігнорували й клопотання Австрії та Міжнародного Комітету Червоного Хреста.

Михайла Матчака перевезли до дому інвалідів в Зубнові, неподалік селища Потьма Зубово-Полянського району Мордовії, де він невдовзі помер. Тіло родичам довелося викупити.

×