Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію про гарантії безпеки без'ядерним державам 19 червня 1968 року.
У документі зазначалося, що Радбез високо оцінює бажання більшості країн не отримувати, не виготовляти та не приймати допомоги у виготовленні ядерної зброї, тому бере до уваги їх зацікавлення у відповідних заходах безпеки.
Було визнано, що агресія із застосуванням ядерної зброї чи погроза такої створили б обстановку, в якій постійні члени ООН, що володіли ядерною зброєю, мали б негайно діяти згідно з їхніми обов'язками за Статутом. Радбез вітав наміри таких держав надати негайну допомогу будь-якій країні, що приєдналася до договору про Нерозповсюдження ядерної зброї та стала жертвою ядерної агресії чи її погроз.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перший секретар ООН запропонував надати політичний притулок Троцькому
Також документом було визнано невід'ємне право на індивідуальну чи колективну самооборону членів ООН, доки Радбез не ухвалить заходів для підтримки миру і безпеки.
Тоді постійними членами Радбезу з ядерною зброєю були США, Велика Британія, СРСР і Франція. Підтримку без'ядерних країн проголосили усі, окрім Франції, яка не бажала приєднуватися до договору про нерозповсюдження. Ядерною зброєю тоді володів і Китай, який також не приєднався до ДНЯЗ, однак до 1971-го постійне місце у Радбезі займала Тайвань.
Найбільшою перешкодою до повноцінної реалізації резолюції стало популярне в роки холодної війни право вето. Воно могло перешкодити будь-яким заходам, спрямованим проти країн, що несли ядерну загрозу. Але таких випадків не трапилось.
У ніч з 20 на 21 серпня 1968 року приблизно 200 тис. військ і 5 тис. танків країн Варшавського договору увійшли на територію Чехословаччини для придушення "Празької весни" - періоду лібералізації комуністичного режиму в країні. Громадяни, котрі демонстраціями, мітингами та іншими мирними способами протестували проти інтервенції, були безсилі проти радянських танків. На зміну ліберальним реформам Александра Дубчека прийшов період "нормалізації" Густава Гусака.
3 
1
Коментарі