Утім про силу франків араби не мали жодної уяви. Після століття завоювань, вони вважали себе непереможними. Їхня держава простягалася від Інду до Гібралтару. Особливою гордістю завойовників була важка кіннота з сідлами й стременами, яких не знали в Європі. Стремена давали можливість важко озброєному вершнику утримуватися в сідлі, навіть коли коня гнали чвалом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мисливський птах міг коштувати цілого села
"Когорта шахідів", як називали 80-тисячний корпус самі араби, рушила на північ. Разом із воїнами до майбутньої Франції поїхали їхні дружини й діти з численними обозами. Араби всерйоз розраховували поселитися й жити в колишній Галлії. У разі перемоги Абдуррахмана Європа цілком могла стати мусульманською.
Завойовникам протистояли розрізнені війська зроманізованих галлів та різноманітних германців, що прийняли християнство і дещо втратили свою войовничість. З поміж численних племен виокремлювалися австразійські франки, що довго опиралися християнству й зберегли звички воїнів і нападників.
Успіх спочатку супроводжував воїнів ісламу. Після поразки біля Тулузи вони розгромили війська герцога Аквитанії Еда на річці Гаронні й розграбували Бордо. Ед утік, щоб просити майордома франків – молодого, але прославленого Карла зупинити арабів.
Карл не був королем. Утім і держави франків теж ще не було – не збиралися податки, не було спільних грошей. Мартел був ставлеником франкської знаті – у буквальному розумінні "старшим у домі". Насамперед майордом франків переймався численними бунтами підлеглих вождів і охороною рубежів франкської держави від інших – неохрещених германців – баварців, тюрингів, що сунули з півночі та зі сходу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Софія Київська є найбільшим архівом графіті на теренах колишньої Русі"
Однак загроза з півдня була найстрашніша. "Когорта шахідів" фактично безкарно грабувала багаті південні області й поволі просувалася на північ. Арабська кіннота чекала, поки селяни зберуть урожай, щоб було чим годувати численних коней. А у війську франків кінноти майже не було. Основною надією Карла були вірні йому піхотинці, що свято вірили у військову зірку свого вождя.
Карлові вдалося зібрати 30-тисячне військо. Потай від ворога, подалі від старих римських військових доріг він повів своїх воїнів назустріч арабам. Карл мріяв про лісисту рівнину з невеликими пагорбами, щоб не дати розгулятися арабській кінноті. Він вибудував свої війська в каре на одному з лісистих пагорбів у межиріччі річок Вьєнна та Клен неподалік міст Тур та Пуатьє й став чекати ворога. Поява численного війська одягнених у вовчі та ведмежі шкури франків стала повною несподіванкою для Абдуррахмана. Воїни Аллаха наскільки були впевнені у своїх силах що зовсім знехтували розвідкою. Жадоба здобичі все більше засліплювала "правовірних". Навіть напередодні битви араби кілька разів кидалися штурмувати місто Тур щоб поживитися багатством місцевого абатства. Розлючених франків ледве вдавалося стримати від нападу.
Тиждень війська простояли одне навпроти одного. Зрештою араби згадали що вони прийшли завойовувати цю країну й кинулися на франків. 10 жовтня кілька разів кіннота прорубувалася крізь стрій й проривалася в центр каре, намагаючись убити Карла. Однак васали берегли свого вождя. А франкські піхотинці знову змикали стрій. Лісистий пагорб заважав арабській кінноті розігнатися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи розкопують форпост часів князя Олега
"Люди Півночі стояли немов стіна з льодовиків", – писав арабський літописець.
У розпал битви серед нападників прокотилася чутка що франки вдерлися до їхнього обозу й грабують награбоване. Найжадібніші воїни стали повертати своїх коней щоб уберегти добро. Решта подумала що це втеча. Ще за кілька годин втеча з уявної стала справжньою. Абдуррахман кинувся зупиняти військо. Однак загинув, проткнутий кількома списами. З настанням вечора Карл зупинив наступ. Найбільше в світі він боявся порушити свій стрій і дати шанс кінноті. А вже на ранок франки виявили порожній військовий табір. Ворог ганебно втік, утративши половину свого війська убитими.
Після перемоги Карл отримав прізвисько Мартел – молот. За легендою молотом перемагав своїх ворогів один із германських язичницьких богів. Дуже скоро європейці переймуть арабський досвід і створять важку кінноту з латами й шоломами – прообраз майбутніх лицарів. Королі франків щедро нагороджуватимуть землею з людьми своїх васалів, аби ті мали змогу озброїтися й перемагати в наступних війнах. Після Пуатьє Європа вступила в пору феодалізму.
3 
1
Коментарі
2