"Моряки тікали з кораблів, солдати дезертирували з армії, поліцейські кидали зброю та звільняли в'язнів. Торговці залишали успішні підприємства, службовці – контори, фермери – стада. Всі наввипередки бігли до берегів річок Вааль і Оранжевої", – пише про алмазну лихоманку 1870-х у Південній Африці англійський журнал Diamond Fields Advertiser.
Першим на коштовності звертає увагу підприємець 46-річний Шальк ван Нікерк. Помічає блискучий камінець, яким граються сусідські діти. Один хлопчик знайшов його на березі річки Оранжевої біля теперішнього міста Кімберлі. Чоловік шкрябає ним віконне скло, і воно розколюється.
Везе до ювеліра. Той підтверджує, що це алмаз високої якості. Важить 21,25 карата – 4,4 г. Називають Еврикою. Шальк ван Нікерк продає його за 350 фунтів стерлінгів – $635. За них можна було купити невеликий будинок із садом. Частину грошей вирішує віддати родичам хлопчика, але вони відмовляються. Віруючі не хочуть брати плату за дари природи.
Фермери приглядаються до каміння на своїх землях. Більшість натрапляє на алмази. Знаходять навіть у стінах будинків, зведених із місцевої глини й каменів. До Південної Африки приїжджають 10 тис. старателів з усього світу.
Лопатами й мотиками перекопують береги річок. Пересівають і промивають пісок через сито. Живуть у наметових містечках, страждають від браку води. Денна 40-градусна спека втомлює, а через нічні приморозки люди хворіють.
Британські та голландські підприємці скуповують ділянки, ферми та поля. Британець 37-річний Сесіль Родс оволодіває землями в епіцентрі алмазних розсипів. Наймає геологів і гірняків. 6 грудня 1869-го вони відкривають родовище алмазів. Родс засновує гірничу кампанію "Копальні Де Бірс". Завозить техніку й набирає робітників. У Великій Британії та Європі проводить рекламну кампанію – пропагує купувати обручки з діамантами.
Найбільшою стає копальня алмазів "Головна". Її глибина сягає 1097 м. Розробляють кімберлітові трубки – круглі чи овальні воронки діаметром від 250 м. Складаються з твердої породи, що виникла внаслідок виверження вулкана. З одного "куба" породи отримують у середньому 4 карати алмазів.
"Відкривається бездонне провалля. На глибині кубляться чорні пігмеї, – описував дослідник Еміль Голуб із Чехії. Він побував на алмазних розробках наприкінці 1872-го. – Через увесь цей колодязь простяглася щільна мережа незліченних залізних канатів. Тросами витягають із дна цебри з алмазовмісною породою. На поверхні її подрібнюють молотками та просіюють крізь сита. На них залишаються алмази".
На найважчі роботи наймають корінних жителів. Їх утримують у спеціальних таборах за колючим дротом. Раз на місяць відпускають до барів і кав'ярень. Перед цим роздягають та оглядають. Примушують блювати. Щоб ті, ковтнувши, не могли винести алмази.
"У глибині гірничих виробок майже оголені люди монотонно співають, – описує умови Еміль Голуб. – Неграм на полях одягали на руки шкіряні мішки. У них можна було працювати, але вони не давали змоги ховати алмази".
За перші 30 років видобутку алмазів отримують майже 60 мільйонів каратів – 12 т. Зараз у Південно-Африканській Республіці видобувають половину всіх алмазів світу.
3 грудня 1848-го австрійський імператор 53-річний Фердинанд I зрікся престолу на користь племінника 18-річного Франца Йосифа I. Правителя вважали несповна розуму, й уряд наполіг на його заміні. Франц Йосиф І прихильно ставився до українців. Видав декрет про створення кафедри української мови й літератури у Львівському університеті. 1849-го надав Буковині самоврядування, виділивши її в окремий коронний край. Називав себе останнім монархом старої школи. Був консервативний у побуті. Не дозволяв провести в палац електрику й не користувався телефоном. Правив 68 років.
3 грудня 1984-го в індійському місті Бхопал, на комбінаті з виробництва пестицидів, сталися вибух і викид 30 т високотоксичного газу. Загинули дві тисячі людей, поранення отримали 600 тис. Втратили зір 20 тис. працівників підприємства. У жителів міста почали народжуватися діти з вадами та хворобами. Причиною катастрофи став недогляд робітників, встановило слідство.
8 грудня 1881 року виникла пожежа у віденському Ringtheater. Перед початком вистави робітник запалював свічки за допомогою довгої жердини. Випадково підніс до завіси. Тканина спалахнула, і вогонь перекинувся на дерев'яну сцену. Полум'я швидко поширилося. Публіка запанікувала. Біля виходів утворилися затори. У них загинули 600 глядачів. Частина – від опіків. Після цього влада міста ухвалила закон про оснащення всіх театрів аварійними виходами та протипожежними засобами – піском і водою.
"Святу Софію розграбували й монастирі всі. Ікони, хрести й узороччя церковне взяли. Людей від малого до великого вбили мечем", –
йдеться в Іпатіївському літописі про напад на Київ війська монгольського хана Батия 6 грудня 1240-го. Після дводенного бою він захопив і майже повністю зруйнував місто. Далі пішов на Захід, загарбав землі Польщі й Угорщини. Підкорив 40 народів
2 
35413
Коментарі