– Доки ми будемо залежні від природних ресурсів та від гасових і нафтових компаній! Наша робота стоїть через цих монополістів. Я мушу щось вигадати, – кричить американський винахідник 30-річний Томас Едісон у темній і холодній лабораторії в містечку Менло-Парк за 40 км від Нью-Йорка восени 1878-го. Йому через борги перекрили подачу гасу для опалення. Працює при свічках.
Він походить із родини голландських мігрантів. У дитинстві мав неврологічний розлад, не вмів читати до 9 років, був неуважний. Зі школи його вигнали, вчився вдома з матір'ю. Любив конструювати і читати. У 14 років через ускладнення від хвороби частково оглух. Казав, це на краще: "Звуки навколишнього світу не заважатимуть зосередитися на винаходах". Із повноліттям почав заробляти технічними розробками.
Винаходить фонограф – пристрій для запису й відтворення звуку, вдосконалює телефон. Спонсори дають кредит на понад $300 тис. – тепер $6,06 млн.
"Якби Едісону знадобилося знайти голку в копиці сіна, він не визначав би найімовірніше місце її знаходження. Оглядав би соломинку за соломинкою, доки не знайшов би, – згадував сербський інженер Нікола Тесла (1856–1943), який кілька років працював у майстерні Томаса Едісона. – Його методи вкрай неефективні: може витратити величезну кількість часу й енергії й не досягне нічого, якщо тільки не допоможе щаслива випадковість. Він довіряє своєму чуттю винахідника й здоровому глузду американця".
У лабораторії Едісона трудяться 150 представників різних професій. Розробляють безпечну та довговічну лампочку з використанням нитки розжарювання. Над нею вчені працюють з 1838-го. Більшість винаходів діють не довше ніж 3 год. Едісон проводить 10 тис. експериментів із різними матеріалами. Витрачає $40 тис.
Розрахунки й обчислення займають 40 тис. сторінок. Він не виходить із кабінету по кілька днів. Їсть і спить там. На відпочинок виділяє 4–6 год. на добу. Дружина, син і донька бачать його раз на тиждень.
– Ми робимо багато дослідів. Відчуваю, фініш близько, – виправдовується перед дружиною.
У лабораторії шукає ідеальну нитку розжарювання. Експериментує з шовком, папером, картоном, горіховою шкаралупою й очеретом. Використовує навіть волосся з бороди. Все марно.
– Геній – це один відсоток натхнення і 99 процентів зусиль, – відповідає на закиди припинити роботу над лампою.
Якось його працівник приносить куплений у Японії футляр для віяла, зроблений із бамбука. Винахідник просить зрізати кілька волокон. Вони обвуглюються, але довго не рвуться і світяться. Ще кращий результат виходить після розміщення їх у скляній колбі з викачаним повітрям. 21 жовтня 1879 року Томас Едісон створює лампочку розжарювання з вугільною ниткою, що може безперервно світити 40 год.
Американці винахід сприймають прохолодно, бо потрібне живлення з напругою 110 В. Електромереж немає, тому продовжують освітлювати будинки й вулиці гасовими ліхтарями.
– Це видатний провал, – каже президент Інституту технології Генрі Мортон.
Тоді Едісон хоче зробити освітлення лампочками дешевшим за свічки. Конструює електричні генератори. Розміщує їх біля газопроводів. 1882-го будує першу в Нью-Йорку розподільну електричну підстанцію.
Його завод випускає майже 50 тис. ламп із вугільною ниткою. Собівартість однієї $1,1, але продає по 40 центів. Чотири роки працюють над здешевленням виробу. Вкладаються у 22 центи – $4 на теперішні гроші. Тоді за рік Едісон отримує прибутки, що покривають усі витрати на розробку. Лампу називають одним із найбільших винаходів XIX ст.
32 козацькі чайки вирушили із Запорозької Січі до турецької фортеці Ачі-Кале – тепер Очаків на Миколаївщині – 23 жовтня 1545-го. На кожній було по 10–15 козаків. Очолили похід отамани Карпо Масло та Іван Держко. До фортеці підпливли вночі, вбили вартових і перелізли через стіни. Захопили казну, взяли у полон 40 охоронців-яничарів і мешканців. Потім відпустили їх за викуп
"Моя відмова – добре продуманий крок, я завжди відхиляв офіційні відзнаки. Вважаю, письменник повинен жити лише за рахунок коштів, які отримує за видані твори", –
сказав шведським журналістам французький письменник і філософ Жан-Поль САРТР (1905–1980) у Парижі 23 жовтня 1964 року. Відмовився від Нобелівської премії з літератури у 250 тисяч крон – майже $1 мільйон
22 жовтня 1944-го берегова охорона США натрапила на порожнє кубинське судно "Рубікон" у "Бермудському трикутнику" біля Північної Америки. Вантажний корабель із півсотнею членів екіпажу прямував із Куби до Сполучених Штатів. На борту був лише собака. Останній запис у корабельному журналі датований 26 вересня, коли "Рубікон" заходив у порт Гавани на Кубі. На судні не було рятувальних шлюпок, але особисті речі членів екіпажу залишилися в каютах. Зостався й запас їжі. Моряків оголосили зниклими безвісти у морі.
26 жовтня 1726 року в Лондоні видали перший том сатиричного роману ірландського письменника Джонатана Свіфта (1667–1745) "Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів". У книжці йдеться про подорожі до фантастичних країн, зустрічі з ліліпутами та велетнями. Через завуальовану критику парламенту Свіфт боявся переслідувань і не підписав твору своїм іменем. П'ятитисячний наклад продали за тиждень. Того ж року вийшов другий том, а наступного – третій і четвертий. Їх переклали понад 20 мовами.
27 жовтня 1951-го лікарі під керівництвом фізика-ядерника 49-річного Гарольда Джонса у Саскачеванському університеті в Канаді вперше застосували радіацію для лікування раку. Раніше вчений підмітив, що прицільне опромінення знищує пухлину. При цьому не надто ушкоджує здорові клітини. Для опромінення використовували "кобальтову гармату" і гамма-промені. Цей метод боротьби з раком досі один з основних.
8 
35413
Коментарі