"Незвичного вигляду набуло вчора передмістя Львова, – описує газета Kurjer Lwowski події 1 травня 1890 року. – Внаслідок паніки, що поширювалася містом протягом кількох останніх днів, зранку багато купців побоялися відчиняти свої крамниці. Торговиці на Ринку та Галицькій площі сяяли пустками. Перед ратушею був давно не бачений натовп. Слуги і робітники усіх професій, переважно святково вбрані, ще за годину до визначеного часу сходилися до ратуші".
За чотири роки до цього в США та Канаді відбулися масові демонстрації робітників-анархістів. Вимагали скоротити тривалість робочого дня до 8 годин. Під час розгону зборів у Чикаго загинули шість осіб. Почалися заворушення. Поліція арештувала організаторів, п'ятьох повісили. На згадку про страчених на ІІ Інтернаціоналі – зібранні робітничих партій у Парижі – 1 травня 1890-го оголошено Днем солідарності робітників усього світу.
У містах мали відбутися мітинги. Були побоювання, що віче переросте у заворушення. Однак президент Львова Едмунд Мохнацький дозволив провести його на подвір'ї ратуші.
Напередодні газета Praca опублікувала звернення до робітників: "Не потрібно пояснювати вам, що цього дня навіть найменший крок убік може спровокувати незчисленні нещастя в цілому краї, зашкодити імені ваших матерів, дружин і дітей. Закликаємо вас, аби цілий день поводилися спокійно, уникали усіляких збіговиськ, сторонилися від шинків і бійок, навіть гострих слів. Аби жодним словом не дати приводу до найменшого збурення чи непорядку. Покажіть, що ви є людьми зрілими, які розуміють, чого хочуть, і переконані у правоті своєї справи".
На віче зійшлися близько 2 тис. осіб. За порядком стежили поліцейські та члени спеціального комітету робітників. На вулиці чергували пожежники. Одноголосно ухвалили резолюцію: встановити 8-годинний робочий день для дорослих і 6-годинний для 14–18-річних, не допускати до праці дітей, заборонити нічну працю жінок, запровадити загальне виборче право для чоловіків віком від 21 року. Відповідну петицію надіслали у парламент. Наприкінці присутні тричі вигукнули "Віват!" – на честь Едмунда Мохнацького.
Увечері президент об'їхав усі передмістя. Kurjer Lwowski звітує: "Ніч 1 травня минула у взірцевому порядку. Вжиті заздалегідь заходи безпеки так і не довелося застосовувати. До пізнього вечора на вулицях панував звичний рух, а численні групи робітників спокійно розходилися по домівках. Так само виглядали дільниці на околицях міста, де була небезпека провокацій зі сторони анархічних елементів".
Надалі першотравневі демонстрації робітників проходили у Львові щороку. Наймасовіша відбулася 1905-го. У ній взяли участь до 15 тис. осіб.
5 разів викликали на біс артистів і музикантів під час прем'єри опери Вольфґанґа Амадея Моцарта (1756–1791) "Весілля Фіґаро" у віденському Бурґтеатрі 1 травня 1786 року. Вистава тривала майже вдвічі довше запланованого часу. Оркестром диригував автор. Через тиждень відбулася наступна постановка – на вимогу публіки виконавці виходили на сцену сім разів. Після цього імператор Йосиф ІІ видав розпорядження співати на біс тільки короткі сольні арії. Його текст повісили у фойє театру
1 травня 1967-го в готелі Aladdin в американському Лас-Вегасі взяли шлюб співак 32-річний Елвіс Преслі й 21-річна Прісцилла Вагнер. Познайомилися за вісім років до цього. Церемонія тривала 8 хв. Далі подружжя дало коротку прес-конференцію. На святковий обід запросили близько сотні родичів і друзів. Перший танець був під пісню Елвіса Love Me Tender. Через дев'ять місяців у них народилася донька Ліза-Марія. Ще через чотири роки пара розлучилася. Співак мав десятки коханок, проте більше не одружувався.
"Нехай усі нації працюють над великою справою – удосконаленням людства", –
гасло Всесвітньої виставки промислових досягнень усіх націй. Вона відкрилася в королівському парку в Лондоні 1 травня 1851 року. В заході взяли участь більш як тисяча підприємств із 32 держав. Серед експонатів – телеграф Сіменса, макет Суецького каналу й машина, що друкувала 5 тис. примірників газети за годину.
Експозиція діяла 5,5 місяця. За цей час її відвідали 6 млн осіб – третина тогочасного населення Великої Британії. За чотири роки подібна виставка відбулася в Парижі. Відтоді вони проходять регулярно
Коментарі