"Євреї – переносники інфекційних захворювань. Їх ізоляція допоможе захистити неєврейське населення від епідемій. Територію єврейського кварталу заражено хворобами. Полякам і нацистським солдатам заборонено туди входити, якщо в них немає спеціального дозволу", – таке рішення 16 жовтня 1940-го оголосив генерал-губернатор Варшави Ганс Франк. Нацисти обгородили 3-метровою стіною та колючим дротом частину міста й заселили її євреями.
Напередодні Другої світової війни у Варшаві жили 378 тис. юдеїв – майже третина населення. 28 вересня 1939-го місто окупували німецькі війська. Почалися гоніння проти євреїв. Їх відправляли на примусові роботи, зобов'язали носити білу нарукавну пов'язку з блакитною зіркою Давида. Конфіскували майно. Табличка Nur für Juden – "Тільки для євреїв" з'явилася у транспорті, кав'ярнях, парках і на вулицях.
У лютому 1940-го готують план створення гетто. Навколо єврейського кварталу зводять стіну довжиною 18 км. Будувати змушують євреїв. Із 1800 варшавських вулиць 73 відводять під гетто. Там переважно приватні будинки, в одній кімнаті опинялися до 10 людей.
"Якщо ви стоїте на балконі й дивитеся на вулиці гетто, ви не побачите нічого, крім безлічі людських голів, припливи і відливи тисяч людей, – пише в щоденнику 60-річний Хаїм Каплан, засновник початкової єврейської школи у Варшаві. – Майже всі вони одягнені однаково, ніякої елегантності. І на кожному обличчі застиг один і той же вираз єврейської скорботи".
Німці морять їх голодом, дозволяючи купувати обмежену кількість хліба, картоплі та олії. Люди починають жебракувати та красти.
"Відпорювали підкладку від пальто і продавали, щоб купити чверть буханця хліба чи кілька крапель ліків. Але неможливо було вгамувати голод і вилікуватися цим. Шлунок поглинав усе, а наступного дня вимагав іще", – розповідала мешканка гетто Рахель Аурбах.
Одним з основних способів добути їжу в Варшавському гетто стає контрабанда. Ночами товари перекидають через загорожі з колючого дроту. Іноді в них прорізають прохід. Серед контрабандистів багато дітей, їм легше пролізти в отвори чи проломи у стінах. Вони дістаються до сіл, випрошують або вимінюють речі на їжу. У деяких сім'ях діти стають основними годувальниками.
"Бувало, що охорона стріляла в контрабандистів, у тому числі в дітей 5–6 років. Але контрабанда не припинялася, – розповідав історик Емануель Рінґельблум, який жив у схованці у Варшаві поза межами гетто. – Навіть коли вулиці були слизькі від пролитої крові, інші виходили на ризик. Якось вартовий затримав дівчинку біля воріт. Доки німець знімав гвинтівку з плеча, дитина благала про помилування. "Ти не помреш, але контрабандою більше не займатимешся", – засміявся жандарм і вистрілив дівчинці в ніжку".
Деякі домовляються з німцями й поляками за хабарі та створюють у єврейському кварталі таємні фабрики. Уночі виробляють тканини, куртки, шкарпетки, рукавиці, щітки, галантерею. З молитовних покривал роблять шалі і светри, зі старих конторських книжок клеять корпуси для валіз і халяви для взуття на дерев'яній підошві. Діти майструють іграшки. Старі труби розпилюють на заготовки для ложок. Поряд із 70 легальними пекарнями в гетто працюють 800 підпільних.
Протягом двох років понад 80 тис. євреїв помирають від хвороб і голоду. Часом не встигають прибрати трупи з вулиць і поховати.
У переддень свята Песах 1943 року нацисти вирішують ліквідувати Варшавське гетто. Уночі 19 квітня заводять елітні підрозділи. Починають палити й підривати будівлі. Євреї чинять опір – піднімають повстання. Використовують зброю, надану польськими підпільниками.
Сутички тривають 27 днів. Згідно з німецьким рапортом, 56 065 євреїв вбили чи депортували до концтабору Треблінки. Гетто знищують.
16 жовтня 1950-го в лондонському видавництві Джеффрі Блеса вийшов фантастичний роман 52-річного Клайва Стейплза Льюїса "Лев, відьма та шафа". Це перший опублікований і найвідоміший із семи романів "Хронік Нарнії". У ньому йдеться про чотирьох дітей, які під час Другої світової війни у шафі знайшли перехід у паралельний світ. Потрапили в казкову країну Нарнію, де з ними сталося багато пригод. Книжку переклали 30 мовами й видали мільйонним тиражем.
17 жовтня 1113-го закінчили будувати найбільший у Києві Михайлівський Золотоверхий собор. За п'ять років до того перший камінь у нього заклав онук Ярослава Мудрого князь Святополк Ізяславич. Присвятив храм покровителю Архістратигу Михаїлу. Будівля була єдина в місті із золотими банями. Через це й одержала назву Золотоверхого. В соборі зберігалися мощі святої Варвари. Їх привезла дружина князя Варвара – донька візантійського імператора Олексія І Комніна. 1934-го храм зруйнували.
69 днів під землею провели 33 шахтарі в мідно-золотій копальні біля міста Копіано в Чилі. Стався обвал породи, чоловіки застряли на глибині 700 м. 16 жовтня 2010-го їх урятували. Вижили завдяки харчам, що їх брали з собою, – консервам з тунця, печиву та молоку. Розчистити завал не вдавалося. До них почали бурити канал. Для піднімання використали сконструйовані сталеві капсули
3 
35413
Коментарі