До пограничного між Московщиною та її автономією Гетьманщиною містечка Стародуб навесні 1723 року прибув із Петербурга новий керівник митної служби Ілля Пашков. За місяць розіслав по митницях, підконтрольних Стародубському й Чернігівському полкам, інструкцію з вимогою стягувати мито не лише з товару, а й із його власника - по 25 коп. із особи. Мало того: ще по 10 коп. із кожного його слуги й фурмана. Гроші чималі: корова тоді коштувала 3 коп.
Купці обурилися - таких поборів у гетьманській Україні зроду не було. Але нові мита платити мусили, бо ж інакше довелося би згортати справи. Та водночас подали скаргу тодішньому наказному гетьману Павлові Полуботку. Той зажадав роз'яснень від Пашкова. Головний митник відповів: така вказівка з Петербурга.
Полуботок відправив до Правлячого Сенату листа: "Просимо такі небувалі мита знести, щоби через те купецькі українські промисли, а також ввіз на Україну доконче потрібних, заграничних товарів не припинився і щоб тим способом не відвернути від України купців, що приїжджають з-за границі". Сенатори звернулися до Печатної контори, яка керувала митниками імперії, щоб пояснили, що то за такий указ про підвищення митних поборів.
Печатна контора послалася на випадок, який стався в Києві 1716-го. Тоді з грецьких купців взяли "печатную пошлину" - по 25 коп. Це, мовляв, можна вважати за прецедент. Що ж до стягування 10 коп., контора щиро визнала: вона й сама не знає, з якого дива Пашков їх дере. Сенат урешті відповів Полуботкові так: мито неможливо зменшити, бо… немає указу про його збільшення.
Сенат відповів Полуботкові так: мито неможливо зменшити, бо… немає указу про його збільшення
Далі Полуботка викликав до столиці імперії Петро І. Кинув за ґрати, де гетьман і помер. А невдовзі сконав і сам імператор. Тим часом митні побори ще зросли - з іноземців Пашков почав здирати вдвічі більше. Купці подали новому гетьману Данилові Апостолу скаргу на "небувалі мита". Той порадив писати до Петербурга й сам надіслав туди скаргу. У столиці створили "комісію з комерції" для розслідування митних нововведень. Вона встановила, що 1716-го з грецьких купців стягнули по 25 коп. як виняток, бо ті хотіли перетнути російсько-український кордон із купою "доброї монети", а не товару. Отже, жодного прецеденту насправді не було.
Свої висновки комісія надіслала до Правлячого Сенату. Дії митників назвала свавіллям. Пашкову світили ґрати. Та тут на допомогу йому прийшов недавній київський губернатор князь Іван Трубецькой. Він мав власний інтерес у цій справі: частина "лівих" грошей із нових мит осіла в його кишені.
Князь заявив у Сенаті, що спочатку митники і справді чинили з купцями незаконно, але потім дістали згоду самого Петра І. Мовляв, 1724-го Трубецькой їздив звітувати цареві. Розповів, зокрема, що українські митниці переказують до імперської держскарбниці понад 3 тис. руб. щороку. І роблять це, між іншим, завдяки стягуванню мита не лише з товару, а й із самих купців. Клявся, що імператор був у захваті від цієї ідеї й "наказав, щоб те нововведене побирання грошей було й на інших заставах".
- Де ж відповідний указ? - поцікавився хтось із сенаторів.
- Він був усний.
Заперечити щось було годі: слово царя - святе. Хоч і мертвого вже. Пашков повернувся до Стародуба й далі стягував вигадане ним мито.
8 
35413
Коментарі