Доула допомагає справлятися зі стресом і страхом під час пологів

 

Можливі конфлікти між породіллями і медперсоналом під час пологів спричинені страхом з обох сторін. Про це журналу "Країна" розповіла доула з Дніпра Інга Родіна. Вона вже 10 років супроводжує пологи. Каже, її функція як доули - внести в процес спокій.

"В основі всіх конфліктів лежать страхи. Страх породжує у нас три найчастіше проявлені реакції. Людина в страху або завмирає, або забивається в кут, або втікає, або у відповідь на свій страх кидається в бій.

Під час пологів жінці боляче і страшно. Вона не знає, що з нею може відбуватися. Вона може причаїтися і чекати, що ця буря мине. Вона може намагатися втекти від цієї ситуації: жінка йде в пологовий і шукає лікаря, який зробить їй кесарів розтин. Це про втечу від процесу пологів. Бо жінка до кінця не розуміє, дасть вона раду цій ситуації чи ні.

А є жінки, які в пологовому на фоні болю і страху починають конфліктувати. Вони висувають до медперсоналу вимоги, які медперсонал не має виконувати. Часом "домовляються" з лікарем чи акушеркою сподіваючись, що ті будуть сидіти з ними, тримати за руку і заспокоювати. Це не входить у їхній функціонал. Акушерки не повинні агресувати, але й заспокоювати теж не повинні. Акушерка може сказати: "Сонечко, не бійся" – і піти в інший пологовий зал.

Конфлікт з боку персоналу теж будується на страхах. У кожного медика, лікаря чи акушерки є цілий мішок страшних випадків, коли в пологах пішло щось не так. Коли жінка надходить в пологовий, медперсонал теж хоче цих страшних випадків уникнути. Але медперсонал найчастіше не забивається в куток, а намагається жінку рятувати. Так, на жаль, теж є лікарі, які використовують свою здатність втекти: зробити жінці анестезію, щоб вона спокійніше поводилася, або ж зробити жінці кесарів розтин навіть там, де за медичними показниками він не потрібний.

Більшість лікарів впадають в агресію через страх, що щось піде не так. Тож маємо ситуацію: жінка істерить, а лікарі зриваються на агресію. Я нікого не виправдовую. Так бути не повинно. Але часто агресія лікарів – це теж їхній страх, їхній досвід якихось невдалих пологів.

Тому під час пологів повинна бути поруч з жінкою якась людина, яка створює точку спокою. Тато не може вібрувати як точка спокою, бо йому так само страшно. Мама породіллі так само не може бути спокійною, бо її дитина народжує і їй боляче.

Доула - людина, яка має досвід проживання природних пологів і не дивиться на пологи як на лікарський процес. Тож саме вона дуже часто створює точку спокою і для жінки, і для персоналу. Тому що насправді є й четвертий спосіб проживання стресу і страху – дружити. Завдяки жіночій дружбі і підтримці жінки в концтаборах виживали краще за чоловіків. Підтримувати одне одного характерно для багатьох самок приматів. Самки мавп і слонів підтримують породіллю своєї зграї. Антилопи і зебри стають колом навколо породіллі під час пологів, щоб захистити маму з дитиною від хижаків. Доульство – це спосіб проживання стресу і страху за підтримки іншої жінки, з якою ти дружиш. Ви можете запитати – чому не мама? Тому що не всі жінки дружать зі своєю мамою.

А завдання акушерки - щоб не відбулося акушерської патології. Вона в пологах – акушерка, а не ваша подруга. Мені не подобається, коли люди називають доульство платною дружбою, але я не можу надавати доульські послуги безплатно, бо мені потрібно на щось жити і підвищувати свою кваліфікацію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Перші пологи тривають в середньому 18 годин" - доула Інга Родіна

За час знайомства з жінкою і підготовки до її пологів шукаю з нею точки дотику. Я намагаюся з нею стати подругами. Іноді це не відбувається. Якщо між нами не виникає єдності, я намагаюся перенаправити жінку до іншої доули, з якою, можливо, у неї такий контакт відбудеться. Те, що я доула – це ще не запорука того, що я зможу стати найкращою подругою для будь-якої жінки. Але посада штатної доули від пологового, яку намагалися ввести в деяких країнах, не приживається. Штатна доула – така ж чужа тьотя для породіллі, як і акушерка", - розповіла Інга Родіна.

Повну версію розмови з доулою Інгою Родіною читайте в свіжому номері журналу "Країна".

×