— Сьогодні не майструє тільки ледачий, — каже 63-річний Петро Дутов із села Білогородка під Києвом. — У магазинах море матеріалів: сучасних, довговічних, красивих. Інструментів — ще більше. За пів дня можна зробити те, на що досі витрачався тиждень.

Петро Мефодійович зробив арочний каркас-навіс для винограду. Використав композитну арматуру.

— Виноград вирощую понад 20 років, — розповідає. — Який сорт не бери, чим не підживлюй і не поливай, а без якісного навісу врожаю не дасть. Тільки перший рік можна обійтися стовпчиками. А далі листям треба вдосталь світла й провітрювання, гронам — міцний каркас, щоб не падали й не ламали лозу.

Раніше робив для лози вертикальну "стінку" — ставив стовпці з брусків чи металевих труб, а між ними натягував дріт або кріпив тонку арматуру.

— Дерев'яні стовпчики за два–три роки згнивають, — говорить господар. — Металеві труби дорогі, їх треба бетонувати. Якщо замурував, на інше місце не переставиш. Пробував бетонні стовпці, вони теж недешеві. Металева арматура і дріт на горизонтальні поперечини не годяться. Влітку так нагріваються, що лоза обпікає вуса, не плететься. Іржавіють, окис заліза заражає листя і плоди.

Арковий каркас із композитної арматури Петро Дутов змайстрував позаторік.

— На землю поклав паралельно два 4-метрові бруски перерізом 10 на 10 сантиметрів. Відстань між ними 4 метри, — розповідає майстер. — У брусах через кожні пів метра насвердлив по дев'ять отворів. Відрізав дев'ять шматків арматури довжиною по 6,4 метра, зігнув півколом і кінцями повставляв у отвори в брусах.

Для арок використовував 10-міліметрову композитну арматуру, для поперечин — 6-міліметрову. Нарізав 10 прутів по 4 метри.

— Скріпив між собою пластиковими хомутами. Вийшов каркас розміром 4 на 4 метри і заввишки 2 метри. Восени грона винограду звисають усередину, обриваю їх без драбини. Улітку всередині каркаса затінок, ставлю стіл.

Петро Дутов використав 58 метрів 10-міліметрової арматури і 40 метрів 6-міліметрової. Каркас із композитної арматури обійшовся у 1100 грн. Він служить 25 років. Конструкцію не треба фарбувати, захищати. Можна розбирати і переносити на інше місце. Влітку не нагрівається.

— Єдине — композитна арматура дуже пружинить, — каже Дутов. — Бруски на землі краще чимось підперти чи закріпити.

Каркаси для плетючих рослин називають шпалерами. Бувають одно- і двоплощинні, аркові, напіваркові, П-, V-, Y-подібні. Їх обирають залежно від рослини та наявного місця.

— Одноплощинні чи напіваркові стінки ставлять там, де мало місця, — розповідає садівник 45-річний Микола Бондар із села Білогородка під Києвом. — Над доріжкою, збоку клумби, біля входу в хату. На такі треба брати міцні стовпи із труб чи бетону.

П-, V- та Y-подібні шпалери займають більше місця. Їм теж необхідні опори, інакше звалить вітер.

— Арковій конструкції із композитної арматури опори не потрібні, — каже. — Вона жорстка завдяки тому, що опирається на землю двома сторонами, складові зв'язані між собою. Але така конструкція займає місце, як теплиця.

Композитну арматуру ріжуть ручною пилкою для металу або болгаркою. Скріплюють між собою дротом чи хомутами. Якщо відрізали занадто коротку частину, доточують тільки внахльост — арматуру не можна приварити.

15 гривень коштує метр композитної арматури товщиною 1 см. Погонний метр 6-міліметрової — 5 грн, 8-міліметрової — 10, 12-міліметрової — 20. Такої ж товщини металева коштує вдвічі дорожче.

×