— Чекав осені, щоб купити коня. В селі без нього ніяк. А зараз саме ціна на них знизилася, — говорить 55-річний Руслан Кордас із села Рибники Бережанського району Тернопільської області. — Хто має, то старається збути на зиму, щоб не годувати. А мені це на руку.

Узимку кінь у конюшні стоїть на простої, бо на городі роботи немає. Зате навесні ціна підскакує. Тоді кінь потрібний для садіння картоплі, заготівлі сіна. Восени купити можна від 13–20 тис. грн. Тоді як навесні за 25 тис. грн.

— Хто мав хоч раз коня, ніколи його не замінить на тракторці, яких треба постійно заправляти і замінювати деталі. Коні теж хворіють. Але то ж худобина, яка відробить господарю майже 20 років. Найкраще виховати собі коня з лошати. Тоді він буде добре підлаштований під господаря. Але то довго, тому взяв дорослого.

При купівлі дивляться на зуби. Вони вказують на рік тварини. До 10 років приріст зубів випереджає стирання, а потім навпаки.

— Треба стати ліворуч від голови коня, тримаючи за повід лівою рукою. Правою взяти язик і відвести його вбік, а лівою рукою відсунути нижню губу від різців і оглянути їх.

У кобили 36 зубів, у жеребця — 40. Молочні біліші й удвічі-тричі менші за постійні. Із губного боку постійних зубів завжди є одна-дві вертикальні борозенки, чого немає в молочних різців. У 2,5 роки молочні передні зуби вгорі починають випадати. Середні й окрайки прорізуються в 3,5–4,5 роки.

— Голова та шия коня — це важіль, яким він при перевезенні вантажу переміщує центр ваги. Найкраще, щоб була довга й широка холка. Вона, на відміну від короткої, не натиратиметься. Спина в коня має бути пряма й широка, а не вигнута догори. Якщо в коня коротка спина та грудна клітка, то під час ходи засікатиме передні ноги задніми. Між клубами ззаду коня не має бути горба. З ним тварина швидко стомлюється.

Слід промацати на нозі скаковий суглоб — п'ятку, чи немає в ньому ґуль і наростів. Вони виникають від важкої роботи. Кісткові нарости проявляються конвульсійним посмикуванням ногою. Із часом кінь стає кульгавим.

— Щоб перевірити коня на ще не проявлену кульгавість, його круто повертають у різні боки й різко осаджують назад. Тварина із розростанням підсмикує хвору ногу.

Під час купівлі коня його треба самому запрягти. Так буде видно — чи спокійний, чи кусається, як ходить у возі.

Варто проїхатися й перевірити, як слухається.

— Упряж не купував, бо маю з попереднього коня. Хоча шлею, уздечку та віжки можна придбати на базарі чи замовити в інтернеті. Щоб зекономити, беруть уживані. Ціни на них — від 100 гривень за кожну.

Годує коня сіном і гарбузами. Вони, крім вітамінів, ще й глистів відгонять. Зерно зимою не сипле, бо тоді худобі сил і так вистачає. Береже до польових робіт.

Породу обирають під регіон країни

— На півночі, центрі та сході України потрібний сильний великий кінь. Там багато заводів і лісів. Люди вирощують картоплю, буряки й заготовляють сіно та дрова, які треба перевозити. Тому їм підходить ново­олександрівська ваговозна порода, — каже 53-річний Микола Петрушко з Харківської державної зооветеринарної академії. — Крім великої вантажопідйомності, ця порода цікава високою плодючістю. Від 100 кобил народжуються 90 лошат.

Важить 500–800 кг. Має зріст у холці 150 см.

— На півдні України — Херсонська, Одеська та Миколаївська області, вирощують кавуни, дині, помідори й перці. Там вантажі возять менші, тому підійде українська верхова порода й орловський рисак.

×