10 червня в Києві вдесяте нагородили переможців літературного конкурсу "Коронація слова". Найкращі рукописи обирали в номінаціях "Романи", "Кіносценарії", "П'єси", "Пісенна лірика про любов". Уперше провели "Гранд Коронацію" - змагання між колишніми переможцями конкурсу. Ювілей відзначили літературним балом в одному з виставкових центрів столиці. З червоною доріжкою, шоу-балетом у золотавих бікіні й різнокольоровому пір'ї та піснями Іво Бобула.
Переміг історичний роман "Із сьомого дна" Ярослави БАКАЛЕЦЬ із села Ралівка Самбірського району на Львівщині. Вона отримала 20 тис. грн. Книжку на 220 сторінок пенсіонерка писала два роки зі співавтором, ім'я якого не розголошує.
- Відколи читаю, відтоді й пишу. Все пишу - доповіді, реферати, вірші, у 10-му класі написала п'єсу. Таке - у шухляду. Податися на конкурс напоумила сестричка-літератор, каже, що я себе недооцінюю. Викладаю українську літературу. Це роман про останні дні життя Богдана Хмельницького та боротьбу за владу серед козаків. "Із сьомого дна" диявол дістав лихо, біду й недолю вершити розбрат і чорні діла між людей. Останнім часом читала майже всі твори Марії Матіос. Пише прозоро, доходить до простих людей. Хто багато пережив, той багато може написати. Але коли говоримо молоді, як ми прожили своє життя, вони з нас сміються.
У "Гранд Коронації" переміг роман "Століття Якова" Володимира ЛИСА з Луцька. Надіслати рукопис на конкурс його змусила дружина, письменниця Надія Гуменюк. Володимир перемагав на "Коронації" позаторік із романом "Острів Сильвестра". Працює журналістом, відомий своїми точними прогнозами погоди за народними прикметами:
Приїхали до 102-річного діда. А бабця каже: "Його нема вдома. Послала за хлібом і помідорами"
- На роботі не написав жодного рядка, бо газета - це конвеєр. Пишу до і після роботи. Ручкою. Це продовження руки та серця. Комп'ютер для мене ворожий. "Століття Якова" - це історія волинського селянина, який ухитрився прожити до ста років, пройшовши через польські випробовування, концтабори й розстріл сім'ї. Дія відбувається в трьох площинах - останні роки життя героя, події 5-річної давнини і спалахи спогадів юності та війни. "Століття Якова" - не масова література й не детектив, а роман про трагічну долю людини.
Зібрав три людські долі в одного персонажа. Один дідусь дожив до 96. Другий помер на 101-му році. До третього приїхали на 102-му. Бабця каже: "Його нема вдома. Послала за хлібом і помідорами". На очах одного з них фашисти у таборі кинули в піч десять людей. Не люблю слова прототип. Якщо пишеш про когось конкретно - це нарис, документальний твір. Переплавляєш в єдиний сюжет кілька людських доль і ще щось додумуєш - це вже художня література.
На жаль, у нас виросло покоління молодих авторів, для яких три головних вороги - це сюжет, характери і психологія. Кажуть, що це бяка. Поважають тільки стиль і мову. Цим європейська література перехворіла у 60-70 роки минулого століття. Зараз престижні Нобелівська, Букерівська і навіть премія Кафки повертаються до сюжетних творів.
Роман Андрія КОКОТЮХИ "Пророчиця" нагородили дипломом.
- Перемагав уже 9 разів, - каже він. - Конкурс абсолютно нічого не змінив у моєму житті. Від самого початку це був тільки фінансовий інтерес. Таких гонорарів, як давала "Коронація слова", письменник ніде не отримував. Якось змагався сам із собою. 2005-го на калькуляторі порахував, які рукописи займають перші місця. Склав схему й послав два - один умний, другий - глупий. Отримав першу та другу премії. Довго думали, якому мені дати першу нагороду. Дали глупому першу, умному - другу.
За перший диплом мені забули дати гроші. За другий дали тисячу гривень, потім 600 доларів, тоді - 5 200 доларів, потім - знову 600, і нарешті 1000 гривень. Якби не заважали поточні справи, писав би по 12 романів на рік. Але за них же не платять, платять за статті та сценарії.
Письменниця Юлія ДЖУГАСТРЯНСЬКА перечитує всі романи переможців за 10 років для книги "Енциклопедія коронованих".
- Відкриттям для мене був текст Марії Матіос "Майже ніколи не навпаки". Роман Максима Кідрука "Мексиканські хроніки" - чоловічий, такий розхристаний, несе дуже позитивний енергетичний заряд. Галина Вдовиченко написала приємний інтелігентний роман. Склад журі - науковці й видавці 50 на 50. Один і той же твір може отримувати протилежні оцінки. Текст має бути бестселером. Хоча мені подобаються лонгселери, книжки, які хотітиметься перечитувати. Нещодавно довго шукала "Репетитора" Анни Хоми 2002 року видання. Я купила би її за одну тільки фразу - про правду, сліпу, як дощ. Вона перетворює землю під нашими ногами на грязюку - і вибирайся, як хочеш.
Оксана ЗАБУЖКО була в журі "Гранд Коронації".
- Чому я на все це погодилася? - пояснює, як потрапила до журі конкурсу. - Мені насправді було цікаво. Ринок масової літератури в Україні тримають росіяни від 1996 року. Цікаво було заміряти температуру. Не сподівалася прочитати два гіперякісні рукописи - детектив Андрія Кокотюхи "Пророчиця" і "Століття Якова" Володимира Лиса. В будь-якій європейській країні ця книга мала би 100-тисячний наклад. Але якщо є одна добра книжка, то це означає, що було написано 50 якісних, 500 посередніх і 5000 графоманських. Добра книжка - це не випадок, а вершина айсбергу, за яким є невидимий оку пересічного читача літературний процес.
Зачарувала фраза знайомого бізнесмена: "Всіх агностиків і атеїстів цілого світу треба привезти в Україну. Хай побачать, що Бог є". У країні, де українська книжка на власному ринку є сиротою на багацькім весіллі, де український письменник і видавець - економічно сумнівні професії, вже 10 років відбувається такий конкурс. Люди, без надії сподіваючись, пишуть.
2 
1
Коментарі