"Я знаю, як німецький народ любить фюрера. Тому я хочу випити за його здоров'я", – таким тостом лідер Союзу Радянських Соціалістичних Республік Йосип Сталін розпочав банкет на честь німецької делегації, який відбувся у Кремлі в ніч на 24 серпня 1939-го.
Керівництво нацистської Німеччини взяло курс на поліпшення відносин із СРСР восени 1938 року, після анексії Судетської області Чехословаччини. Наступною нацисти збиралися підкорити Польщу. У Берліні розуміли, що це призведе до протистояння з Великою Британією та Францією, які могли залучити до своєї коаліції Радянський Союз. Тому лідер нацистів Адольф Гітлер вирішив першим налагодити відносини з Москвою. Зближення із СРСР давало Німеччині також дешеву залізну руду й нафту.
Наприкінці липня 1939 року Кремль отримав проєкт торгової угоди та комплексний план покращення радянсько-німецьких відносин. Міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп дав зрозуміти, що Берлін готовий розглянути поділ сфер впливу в Європі. Народний комісар закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов підтримав цю ініціативу, хоча перед тим радянці роками вели активну антинацистську пропаганду.
Економічну частину угоди підписали 19 серпня. Кремль призупинив участь у англо-франко-радянських переговорах щодо військового союзу, які тривали з травня. Натомість у Москві готувалися 27 серпня підписати договір із Німеччиною. Гітлер попросив Сталіна зробити це швидше, оскільки поспішав напасти на Польщу.
Два німецькі літаки Fw 200 Condor із кількома десятками дипломатів, урядовців, журналістів і фотографів прибули до Москви по обіді 23 серпня. Прапор зі свастикою для зустрічі знайшли на кіностудії, де стяг використовували під час знімання антинацистських стрічок. До гостей поставилися з недовірою і тотально стежили.
Зустріч Ріббентропа, Молотова і Сталіна тривала 3 год. Увечері зробили перерву й керівник німецького МЗС телеграфом перепитав у Гітлера, чи можна погодитися на передання радянцям латвійських портів Лібава та Віндава. Фюрер дав добро. Вночі Ріббентроп та Молотов підписали Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом на 10 років.
Американський журналіст Джон Ґюнтер, який тоді працював у Москві, згадував: "Це була найбільш непередбачувана новина, неймовірна. Подив і скептицизм швидко змінилися жахом і тривогою".
Про пакт Молотова – Ріббентропа 24 серпня написали газети по всьому світу. Новина шокувала людей, які перед тим протягом кількох місяців читали про переговори між Великою Британією, Францією та Радянським Союзом.
"Тільки тоталітарний деспотизм в обох країнах міг зважитися на такий одіозний протиприродний акт, – відреагував британський прем'єр-міністр Вінстон Черчилль. – Неможливо сказати, кому він вселяв більшу огиду – Гітлеру чи Сталіну. Обидва усвідомлювали, що це могло бути тільки тимчасовою мірою, продиктованою обставинами. Антагонізм між двома імперіями й системами був смертельний".
Домовленості щодо територій у Європі дипломати Німеччини та СРСР записали у протокол, якого не розголошували. У ньому йшлося про поділ території Польщі – по річках Піса, Нарев, Вісла й Сян. У тому ж документі зафіксували прагнення Москви окупувати Фінляндію, Естонію, Латвію та Бессарабію, яка входила тоді до складу Румунії. Натомість Німеччина збиралася захопити Литву.
31 серпня 1939 року Договір про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною ратифікувала Президія Верховної Ради СРСР. Наступного дня вермахт вторгся в Польщу. За ним на узгоджені з Берліном території зайшли радянські війська – розпочалася Друга світова війна.
"Здавалося, що це кінець світу. Спустившись до озера, я помітив дивну тишу. Не було звичного ранкового хору птахів. У мене почали тремтіти коліна. Потім почув голосіння пастушки: "Чому вони всі лежать і не рухаються?" У поселенні побачив мертвими більш як 30 її родичів та 400 голів худоби. На трупах не було мух. Усі комахи навколо теж були мертві", –
згадував фермер Ефріам Че про викид вуглекислого газу з озера Ніос на Північному Заході Камеруну ввечері 21 серпня 1986-го. У радіусі 20 км від водойми, яка була у кратері вулкана, загинули 1746 осіб і понад 3,5 тис. голів худоби. Задихнулися насамперед ті, хто ліг спати на підлозі чи перебував у низинах. Були люди, які лише знепритомніли. Деякі з них побачили мертвих родичів і скоїли самогубство. Вчені заявили, що такі викиди властиві для Ніоса раз на тисячу років
2700 мусульман – жителів міста Акра, нині Акка, в Ізраїлі, стратили воїни англійського короля Річарда І Левового Серця 20 серпня 1187 року. Правитель очолював Третій хрестовий похід і захопив Акру 12 липня. Спочатку Річард I планував виміняти мусульман у султана Єгипту й Сирії Саладіна на Істинний Хрест, на якому розіп'яли Ісуса Христа, 100 тис. золотих монет та 1,6 тис. християн-полонених. Змінив наміри через недовіру до противника, який почав затягувати час. Похід завершився за рік – Яффським договором. За європейцями закріпилося право на частину міст у Палестині. Єрусалим контролювали мусульмани, але паломники-християни отримали безперешкодний доступ до міста
19 серпня 1562-го півтори тисячі польських і литовських воїнів перемогли вдесятеро більше військо Московського царства біля містечка Невель – нині райцентр Псковської області Російської Федерації. Саме звідти московити здійснювали грабіжницькі напади на територію Великого князівства Литовського. У Вільно вирішили відповісти на дії противника рейдом до Невеля. Там розбили військо фаворита царя Івана Грозного князя Андрія Курбського, який згодом розчарувався у репресивній політиці Москви й перейшов на службу до польського короля Сигізмунда ІІІ.
20 серпня 1967 року гравці німецького футбольного клубу "Ворматія" (на фото) із міста Вормс уперше в чемпіонаті країни вийшли на гру у формі з рекламою спонсора – американського виробника будівельної техніки CAT. Доки Німецький футбольний союз розглядав питання реклами на светрах, "Ворматія" зіграла три матчі. Потім написи на формі заборонили. 1973-го алкогольна компанія Jägermeister у суді відстояла право рекламуватися на футбольних светрах клубу "Айнтрахт". Відтоді назви спонсорів почали з'являтися на формі інших німецьких команд.
21 серпня 1652-го в церкві козацького містечка Рашків – нині село в Молдові, повінчалися син гетьмана, 20-річний Тиміш Хмельницький, і на два роки старша донька молдавського правителя Розанда Лупул. Вона з почтом виїхала назустріч нареченому, з яким ішло 6 тис. козаків. Після вінчання всі подалися до столиці Молдавського князівства – міста Ясси. Там протягом тижня відбувалися гуляння. "Виказуючи свою прихильність до Хмельниченка, – йдеться в літописі Граб'янки, – молода наказала своїм дружкам на весіллі співати українські пісні".
1 
1
Коментарі