24 серпня
Найважливішим подіям новітньої історії України присвячено новий документальний фільм "10 років війни". Його створив телеканал "Еспресо" за підтримки Internews Network та Посольства США в Україні.
Допрем'єрні покази картини пройшли в декількох містах України. У День Незалежності, 24 серпня, о 22:00, фільм продемонструють в ефірі телеканалу "Еспресо".
На тлі історичних подій розповідається про долі головних героїв – громадського активіста Романа Ратушного, його матері – поетки й активістки Світлани Поваляєвої, політикині та журналістки Тетяни Чорновол, парамедикині Юлії "Тайри" Паєвської.
– Ідея створити фільм "10 років війни" народилася майже рік тому, влітку 2023 року: ми з командою розмірковували, який проєкт зробити до 10-річчя "Еспресо" і вирішили зняти документальний фільм. Адже історія "Еспресо" тісно повʼязана з історією країни: ми народилися в перші дні Революції гідності. І ці останні 10 років стали водночас найскладнішими та найважливішими в новітній історії України, – розповідає генеральна продюсерка "Еспресо" Анастасія Равва.
– Цей фільм насправді і про нас. Ми не просто фіксуємо події, ми їх переживаємо, ми в них живемо. З цим фільмом ми розраховуємо насамперед на міжнародну аудиторію, щоб показати їм, що насправді відбувається в Україні, – коментує Катерина Єрмолович, директорка телеканалу "Еспресо".
Режисером і сценаристом фільму став Олег Гаренчар, який живе і працює у США. В його доробку – історичні документальні фільми та художні картини, відзнаки провідних міжнародних кінофестивалів. Гаренчар давно пов'язаний і з Україною: він співпрацював із телеканалом "Еспресо" від перших днів його створення.
– Дослідити феномен українського спротиву, продемонструвати найважливіші історичні моменти останнього часу, створити своєрідний літопис останніх подій – від Майдану до сьогодення, – каже Олег Гаренчар. – У центрі уваги – Роман Ратушний, Тетяна Чорновол і "Тайра". Часові межі – від початку Майдану й до сьогодні. Ми досліджуємо їхній вибір, трансформацію в історичному контексті. Але найважливішим я вбачаю те, щоб люди на Заході відчули, що насправді відбувається в Україні. Бо прості цифри про загиблих людей у якийсь момент перестають бути новиною, не викликають емоцій. І треба зробити так, щоб достукатися до людей емоційно, змусити їх реагувати і продовжувати підтримувати Україну. Від початку команда планувала робити не просто кіносеанси, а івенти. З обговоренням, дискусією, можливістю ставити запитання, коли на сцені присутній той, хто може дати на них відповіді. Акцент буде на країнах, у підтримці яких ми найбільше зацікавлені. Це насамперед покази у країнах ЄС, США, Канаді. А потім повеземо фільм і в інші країни.
"10 років війни", телеканал "Еспресо"
1–4 вересня
– Майже 50 вітчизняних брендів підтримали наше рішення провести цей сезон в Україні, – каже співзасновниця та голова оргкомітету Ukrainian Fashion Week Ірина Данилевська, 60 років. Востаннє модний захід відбувався в Києві 3–6 лютого 2022-го. – Після початку повномасштабного російського вторгнення ми запустили ініціативу Support Ukrainian Fashion для допомоги нашим дизайнерам під час війни. Останні чотири сезони Ukrainian Fashion Week відбулися на міжнародних подіумах. 69 українських дизайнерів представили свої колекції на 11 тижнях моди в Європі та Сполучених Штатах Америки, зокрема в Лондоні, Берліні, Копенгагені, Відні, Брюсселі, Лос-Анджелесі.
Якщо говорити про виклики для індустрії, то після 24 лютого спочатку гостро стояли проблеми логістики. Нині актуальним є питання кадрів.
На 55-му тижні моди колекції весна-літо 2025 представлять понад 30 брендів і дизайнерів. Серед них – Віктор Анісімов, Олена Голець, Іван Фролов, Надя Дзяк, Христина Бобкова, Лілія Літковська. Вперше на UFW проведуть trade show – спеціальні зустрічі, на яких 15 брендів одягу й аксесуарів шукатимуть українських баєрів, що надалі продаватимуть їхню продукцію. Також покажуть артінсталяцію-рефлексію дизайнерів на виклики воєнної доби й обговорять збереження та популяризацію нашої культурної спадщини.
55-й сезон Ukrainian Fashion Week
Київ, різні локації
4–8 вересня
Найбільший в Україні фестиваль авторської анімації Linoleum проводять щороку з 2014-го в Києві. Цього разу складається з міжнародного, українського та конкурсу комерційних відео, а також позаконкурсних програм, зокрема дитячої, експериментальної, VR-анімації та відеоарту. Загалом це 250 короткометражних мультфільмів переважно 2022–2024 років, об'єднаних у 23 тематичні добірки. Також будуть майстеркласи й лекції від професіоналів галузі. Цьогорічна тема – "Поле гри", а фокус – на вітчизняну індустрію відеоігор.
У міжнародному конкурсі Україну представляють два фільми. В 11-хвилинній стрічці "Я померла в Ірпені" режисерка Анастасія Фалілеєва крізь особисту суб'єктивну призму реконструює свою десятиденну історію виживання в оточеному російськими військами Ірпені Київської області в лютому-березні 2022-го. А в 4-хвилинній "Спукі Лупс" Стас Сантімов зібрав 13 розповідей про мрії, страхи, самотність, жорстокість і людяність.
– Наша місія – популяризація незалежної анімації та її просування за кордоном, створення сприятливих умов для розвитку цієї та суміжних індустрій в Україні. Показуємо, що це не тільки розвага для дітей, а й вид сучасного мистецтва, – говорить директорка фестивалю Анастасія Верлінська, 35 років.
Нинішній стан української анімації – поганий. Режисери здебільшого шукають кошти за кордоном, а там їх складно отримати через високу конкуренцію. Професіонали працевлаштовуються на Заході чи втрачають мотивацію творити. Хтось пішов волонтерити або воювати. Однак є певна кількість авторів, які продовжують працювати на ентузіазмі. А єдина позитивна зміна – в тому, що про нашу анімацію почали говорити у світі.
11-й фестиваль актуальної анімації
та медіамистецтва Linoleum
Київ, інноваційний парк Unit.City, вул. Дорогожицька, 3
6–8 вересня
12 оповідань збірки "Арабески", написаної протягом останнього року, письменник, 50-річний Сергій Жадан, називає своєю найкращою поки що прозою. Це історії про українців із різним минулим, зруйнованим сьогоденням і невідомим майбутнім в умовах війни. Книжка вийде у вересні в чернівецькому видавництві Meridian Czernowitz.
– Як і обіцяє назва, оповідання збірки утворюють химерний візерунок, окремі лінії якого переплітаються, підхоплюють одна одну й упізнають себе у взаємних відображеннях, – каже літературний редактор Олександр Бойченко, 53 роки. – Століття тому новела "Арабески" Миколи Хвильового поклала початок формуванню міського тексту українського Харкова. Нехай і на численних контрастах із Хвильовим, але "Арабески" Жадана є свідченням того, що цей текст не обривається, а навпаки, триває, продовжує ткатися і дає змогу без надмірного переляку вдивлятися в наступні 100 років.
Презентація відбудеться на поетичному фестивалі Meridian Czernowitz. Автор, який нині служить у 13-й бригаді Національної гвардії України "Хартія", долучиться до події онлайн. Упродовж заходу також обговорять поетичну збірку "Закладка" цьогорічного лауреата Шевченківської премії, поета й речника Міністерства оборони України Дмитра Лазуткіна, роман "Пісня відкритого шляху" письменника й військовослужбовця Артема Чеха, збірку репортажів "Деокупація. Історії опору українців" журналіста й засновника медіапроєкту Ukraїner Богдана Логвиненка.
– Окрім українських літераторів, Чернівці відвідають європейські поети, журналісти, видавці та представники гуманітарних інституцій. Жоден із запрошених закордонних гостей не відмовився від участі, – говорить президент Meridian Czernowitz Святослав Померанцев, 50 років.
15-ті міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
Чернівці, Літературний целанівський центр, вул. Ольги Кобилянської, 51
15 вересня
У Черкасах відбудеться третій благодійний марафон у рамках Ліги забігів RUN 4 VICTORY. Зібрані кошти будуть спрямовані на підтримку місцевої 118-ї бригади ТРО.
Марафон організовують спортивна спільнота "Характер" та Благодійний фонд "МХП Громаді". Спонсорами забігу є міжнародна компанія МХП та Центральний Хаб МХП. Захід реалізовують за підтримки Черкаської ОВА, облради та міськради.
Кожен охочий зможе обрати для себе дистанцію у 2, 5, 10, 21 км або долучитися до забігу онлайн. Для наймолодших учасників передбачено дистанції 200, 400 або 800 м. Уперше на марафоні буде доступна інклюзивна траса. Учасники із порушеннями опорно-рухового апарату та ампутаціями зможуть подолати дистанцію у 2 км.
Забіги RUN 4 VICTORY уже відбулися в Тернополі та Вінниці. Окрім Черкас, восени планують провести марафон у Ладижині на Вінниччині. Загалом під час благодійних забігів у чотирьох містах організатори планують зібрати 1,5 млн грн на потреби армії.
Третій благодійний марафон у рамках
Ліги забігів RUN 4 VICTORY
15 вересня, Черкаси
Умова участі – донат на потреби ЗСУ
20–22 вересня
– Фестиваль "Різні разом" – про пізнання різноманітних досвідів і різності людей через взаємодію, пошук, гру, наповнене корисне дозвілля та вільний вибір, – каже кураторка фестивалю Катерина Макарова. Подія об'єднає представників шкіл, творчих студій та інших освітніх організацій у сфері культури і креативних індустрій із різних регіонів України. У межах заходу заплановано ігри та квести, інтерактивні заняття й мистецькі проєкти, майстеркласи, сценічні виступи та кінопокази.
– Спільнотам освітян і митців нині потрібні допомога й підтримка, простір із комфортною атмосферою та різними можливостями представити себе аудиторії та підсвітити власну діяльність, – продовжує Катерина Макарова. – Фестиваль стане майданчиком для знайомства з освітніми організаціями, що не цураються гейміфікації, технологій та нових медіа, STEM-практиками від шкіл і громадських об'єднань, музеями. Буде й перформативна програма: виступи лялькового театру та дитячого духового оркестру, фольклорних колективів і підліткових акторських труп. Культура й наука, мистецтво та технології, спадщина й інновації протягом трьох днів створюють спільний простір, доступний і цікавий для всіх, незалежно від віку чи потреб.
Одна з головних цьогорічних новинок – окрема програма для підлітків. Вони зможуть не лише долучитися до дискусій і воркшопів, а й стати безпосередніми учасниками подій, приміряти на себе ролі модераторів та інтерв'юерів, акторів і режисерів.
4-й фестиваль для дітей і підлітків "Різні разом"
Київ, Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 10–12
26–29 вересня
– Маємо величезний потенціал розвитку книжкової галузі, зокрема завдяки подіям і фестивалям, яких навіть у сусідній Польщі набагато більше, – говорить керівниця "Книжкової країни" Людмила Фіть, 47 років. – Готуємо різнопланові події, шукаємо нові формати. Не просто презентації чи зустрічі книжкового клубу, а наприклад, настільні ігри з популярними авторами та зірковими гостями. Не лише говорити з ними про твори, а й узяти участь у майстеркласі.
Першу "Книжкову країну" у квітні цьогоріч відвідали понад 68 тисяч осіб. Протягом фестивалю продали приблизно 85 тисяч книжок. Цього разу будуть ярмарок за участю майже 100 видавництв і книгарень, презентації, обговорення, майстеркласи. Вперше облаштують вуличну сцену посеред ярмарку, а також вручать премію книжкових блогерів. Заплановано три нові напрями. У програмі "Кіно та література" пройдуть дискусії між авторами та представниками видавництв і кіноіндустрії, майстеркласи зі створення сценаріїв та екранізацій. У межах ініціативи "Фронтмени" знайомитимуть із творчістю військових і ветеранів. Окрему увагу приділять жанрам фентезі та горору – в цій програмі влаштують перформанси, квести, інтерактиви. Крім того, працюватимуть дитяча й освітня зони.
2-й фестиваль "Книжкова країна"
Київ, Національний комплекс "Експоцентр України", просп. Академіка Глушкова, 1
27 вересня
2022-го 17-річна Соня, 16-річна Аня та 13-річний Костік опинилися в літньому таборі в окупованому Криму. Росіяни вивезли їх із рідного Херсона під час окупації міста й незаконно утримують вісім місяців. Підлітки намагаються чинити опір табірним правилам і ворожій пропаганді й обдумують план утечі, за сюжетом вистави "Я повернуся" режисерки, 32-річної Анни Турло.
– Хотіла описати, як українські діти потрапляють у кримські табори відпочинку та з якими труднощами повертаються. П'єсу написала торік на основі інтерв'ю з підлітками, яким це вдалося. Дізналася в них не лише про факти депортації, а й про кольори та запахи Криму, мову спілкування і жарти, дружбу та булінг, страх і сум, бажання повернутися додому. Цінні деталі допомогли відтворити атмосферу тих місць і побудувати характери вигаданих героїв, – каже драматургиня й журналістка Оксана Гриценко, 43 роки. – Прототипом місця дії був табір "Дружба" в Євпаторії. Працюючи над текстом, з'ясовувала, як його влаштовано і які там порядки. Також читала й дивилася відео про російську шкільну систему.
Мені важливо було показати, як росіяни непомітно, але ефективно ламають українським дітям ідентичність. Часто бачимо новини про те, як волонтери допомагають повертати їх з окупованих територій та Росії. Але треба пам'ятати, що більшість не повертається. Україна ідентифікувала майже 20 тисяч викрадених і вивезених дітей. Визволити вдалося лише кілька сотень.
Вистава "Я повернуся", режисерка Анна Турло
18:00, Київ, Київський академічний театр "Золоті ворота", вул. Шовковична, 7А
До 29 вересня
24 роботи від трьох українських і чотирьох закордонних митців представили в межах міжнародного виставкового проєкту "Сади мрій". Досліджує уявні світи, сучасне життя людини та її гіпотетичне майбутнє, зокрема співіснування зі штучним інтелектом, розширення горизонтів синтетичної біології, взаємодію реальності та віртуальності. Окрім живопису і графіки, в експозиції є скульптури, фотоколажі, відеоарт та інсталяція.
– Стрімкий технологічний прогрес та еволюція ШІ ставлять під сумнів збереження першості за людиною. Її місце сьогодні та траєкторія розвитку оповиті невідомістю, – говорить кураторка виставки й директорка Центру сучасного мистецтва М17 Наталія Шпитковська. – Проте людина наділена здатністю мріяти й поводитися ірраціонально. У фантазіях та уяві передбачаються і народжуються нові виміри.
Художниця Анна Миронова з Києва спеціально для проєкту створила серію графічних робіт "Де народжується тиша". Метафізичні ландшафти, які спочатку здаються абстрактними олівцевими штрихами, створюють медитативний простір для споглядання. Картини Анатолія Ганкевича з Одеси засновано на пережитому досвіді та магічному сприйнятті світу і присвячено уявному райському саду. Aljoscha в інсталяції з акрилового скла й металу "Райська інженерія" вбачає ймовірність створення нових форм життя та власного альтернативного всесвіту.
Китайська художниця Чао Фей у відеоарті "Оз" досліджує відокремлення людської свідомості від фізичного тіла та переміщення власного Я в цифровий простір. А Меґумі Охата з Великої Британії у скульптурі із синтетичної шкіри "Мудзіна & Хаорі" – продовження себе у вигляді своїх творів.
Американський митець Рефік Анадол за допомогою штучного інтелекту створив відеоінсталяцію "Машинні галюцинації: Hubble Dreams-A" на основі аналізу даних сотень тисяч знімків, зроблених телескопом у відкритому космосі. Своєю роботою запитує: "Якби машини могли мріяти, які були б ці мрії?" Вольфґанґ Стіллер із Німеччини у скульптурі з поліуретану й дерева "Чоловіки-сірники" звертається до теми людини в сучасному буремному світі й водночас залишає глядачу простір для інтерпретацій.
Виставка "Сади мрій"
Київ, Центр сучасного мистецтва М17, вул. Антоновича, 102–104
До 29 вересня
180 картин із 15 періодів творчості 88-річного Івана Марчука зібрали на виставці-ретроспективі "Космічна містерія життя". Демонструє доробок художника від ранніх робіт 1960-х із першого циклу "Голос моєї душі" до акварельних композицій останніх двох років, створених у Відні під час вимушеної еміграції через повномасштабне вторгнення.
До експозиції увійшли, зокрема, сільські пейзажі, реальні та фантастичні квіти, натюрморти, абстрактний сюрреалізм, експресії. Твори надали сім музеїв і 20 приватних колекціонерів. Серед інших експонатів – фотографії, ескізи, особисті речі, каталоги, газети, журнали, афіші.
– Здається, таких проєктів у нас іще не було. Як за масштабом особистості художника, так і за кількістю залучених людей та інституцій. Метою було відкрити нові грані в доробку знаного всіма автора, – каже директорка Музею історії міста Києва Діана Попова, 47 років. – Іван Марчук – душа та пензель України. Він яскраво передає у творах код нації, її силу духу й жагу до життя. Важливо віддавати шану своїм видатним митцям саме прижиттєво, тому показуємо всі 15 циклів Марчука. Деякі з робіт неможливо було представити наживо, але можна побачити тут завдяки диджиталізації. Ця мандрівка життєвим і мистецьким шляхом Марчука простежує, як відбувалося його професійне становлення, хто мав найбільший вплив на творчість, що змушувало ухвалювати доленосні рішення та не припиняти писати навіть у важкі часи переслідувань і заборон.
– Розкриваємо Івана Марчука не лише як художника, який взаємодіє з різноманітними техніками, стилями та матеріалами, а й як особистість, що багато пережила та продовжує нині творити в еміграції, – додає співкураторка виставки Таміла Калитенко. – Його творчість – частина нашої культурної спадщини, яка демонструє Україну у світі. Марчук відомий далеко за межами й часом навіть більше, ніж на Батьківщині. Проте на його картинах бачимо тільки український пейзаж – села, хати, поля. Жодного міста й жодного закордоння. У всіх роботах митця проявляється його національна ідентичність.
Ретроспективна виставка Івана Марчука
"Космічна містерія життя"
Київ, Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7
1 
1
Коментарі