15 - 19 вересня у Львові пройшов 17 Міжнародний форум книговидавців. Його відвідали 50 тисяч людей. У ярмарку взяли участь близько 600 видавництв. На п"ятий літературний фестиваль приїхали майже 300 письменників з України та 18 країн світу. У львівських театрах і кав"ярнях одночасно відбувалися по п"ять - шість презентацій, читань і творчих зустрічей
17 вересня
13.08, арт-клуб "Дзиґа"
Олександр ІРВАНЕЦЬ, 49 років, презентує свій другий роман "Хвороба Лібенкрафта":
- Місто в романі - у жодному разі не Рівне й не Київ. Цей мільйонник стоїть на великій ріці. Таке собі фрустроване Запоріжжя. Герой Ігор працює в театрі рядовим актором четвертої категорії. Театральна освіта в тому місті обмежується технікумом. Багато співпрацюю з українськими театрами. Часом здається, що наші актори теж позакінчували технікуми.
Багато співпрацюю з українськими театрами. Часом здається, що наші актори позакінчували технікуми
Від хвороби Лібенкрафта у людей з"являються червоні цятки на повіках. Їх переслідують. Епідемія нешкідлива для здоров"я - хворі починають бачити внутрішнім зором. Наприкінці першої частини герой помирає. У другій - він усе робить уже мертвим. Перечитавши роман на тверезу голову, зрозумів, що це не дуже ясно з тексту. Посмакував сценами із кров"ю та переломами кісток, як у кіно. Чекаю на протести екологів, бо в романі є жорстока сцена побиття собак.
Веде презентацію Юрій Андрухович. Каже, за романом декілька разів згадував Орвелла.
- Розреготався на сцені, де бабуся продає яблука й каже героям: "Ходіть, хлопці, сюди, я вам по яблучку дам". - "Не треба, бабусю, ні по яблучку, ні по яйцях".
14.47
За столиком надворі п"ють каву поети Маріанна КІЯНОВСЬКА, 36 років, та Олесь КОРЖ, 29 років. Обговорюють відмінності між верлібром і прозою.
- Для мене поезія відрізняється від прози тим, що її не можна переказати, - каже Маріанна. - Не відтворити, а саме переказати зміст. Проза теж має ритм.
15.30, вечір пам"яті Олеся Ульяненка
- Це той літератор, який міг би представляти Україну в світі, - каже Олексій НІКІТІН, який надрукував уривки з роману "Жінка його мрії" російською в журналі "Арьергард". Зараз роблять англійський переклад Ульяненка.
- На початку нашої дружби в київській кав"ярні вилила йому на голову пляшку кока-коли. Почав мене душити, стукнув стільцем, я його. Обслуга кафе відклала миски й дивилася. Мені довіряв найбільше - на 80 відсотків, - каже Євгенія ЧУПРИНА, 39 років, агент Ульяненка. - Зібрати докупи його роман "Пророк", який писав перед смертю, можу тільки я, і то не певна. Твір збережений маленькими файликами на його комп"ютері. Паралельно - другий роман про Крути.
16.02, театр ім. Леся Курбаса, презентація антології письменницьких снів "Сновиди"
До збірки увійшли сни 80 українських літераторів. Іван Малкович запрошує на сцену поета Олега ЛИШЕГУ, 60 років. Він нещодавно отримав таку ж премію, що й Віслава Шимборська перед Нобелівкою. Лишега починає "Я бачив дивний сон" Івана Франка, зриваються гучні оплески. Вимагають ще. Поет декламує "О, якби стрястись такій біді,/щоб на нашу хату бомба впала,/ти без рук лишилася б тоді/і мене б ногами обіймала! Микола Холодний".
Збірку впорядкував син Івана МАЛКОВИЧА Тарас, 22 роки.
- У них під страхом смерті не випитаєш, справжні це сни чи вигадані. Трошки відредагували, але сюжетів не міняли. Де-не-де русизми викинули, матюки. Сон Подерв"янського не редагували.
17.43
Під дощем 52-річний львів"янин Іван Васильович смикає двері театру ім. Леся Курбаса, замкненого зсередини. На вечір польського письменника Януша Леона Вишневського прийшли забагато людей. Презентували український переклад книги "С@мотність у мережі". Дощить, Іван Васильович збирається чекати на автограф.
17.55, кав"ярня "Смачна плітка"
Поет Олег КОЦАРЕВ, 29 років, замовляє страву "Несподівана свиняча симфонія". З"ясовує телефоном, де буде його виступ - у програмі плутанина. На стіні біля столика напис "Пліткуй за спиною свого друга так, як хочеш, щоб він пліткував про тебе". Приносять замовлення, Олег помічає, що в "Симфонії" добряче відчувається часник.
- А чим ще має пахнути поет? - жартують поруч.
- Ага, почну читати вірші, два перші ряди впадуть.
19.00, театр ім. Леся Курбаса
За програмою - презентація нового роману Сергія Жадана "Ворошиловград". Натомість починається авторська зустріч із румунським письменником Каталіном Доріаном Флореску. Половина зали встають й виходять.
20.03
Охоронці філармонії не впускають до зали. Вільних місць на творчому вечорі Оксани ЗАБУЖКО, 50 років, уже немає. На балконах публіка сидить на підлозі.
- "Музей покинутих секретів" переклали німецькою, - каже. - У жовтні-листопаді вийде моя нова книжка. Це вибране листування з Юрієм Шевельовим. Перший лист він написав мені 1992 року, а останній - від руки за два місяці до смерті 2002-го. Шевельов зробив для української мови те, що Грушевський для української історії. Після нього говорити про три братні мови - те саме, що Земля стоїть на трьох китах після Коперника.
Між мною й Шевельовим було не просто 52 роки, а три історичніх епохи. Там будуть листи, примітки, мемуарні вставки. Писала книжку чотири місяці, відрізавши себе від зовнішнього світу. Тільки брала участь в акції протесту перед головним офісом СБУ проти затримання директора музею "Тюрми на Лонцького" Руслана Забілого. Оголосили війну українській пам"яті. Мій роман має епіграф зі стіни тюрми на Лонцького "Хочеш знати, що з нами, чекай на нас". Здається, СБУ зараз пише його дев"ятий розділ під назвою "Музей вилучених секретів".
Шевельов зробив для української мови те, що Грушевський для української історії. Після нього говорити про три братні мови - те саме, що Земля стоїть на трьох китах після Коперника
У 1990-ті українська література змушена була навчитися виживати. Зараз у ній відбуваються тектонічні процеси. З"явилися "Весілля з Європою" Антона Санченка, "Тема для медитації" Леоніда Кононовича, "Непрості" Тараса Прохаська, "Століття Якова" Володимира Лиса.
Кіно відібрало в літератури функцію розповідання історій, як фотографія відібрала в малярства можливість відтворення дійсності. Література, коли вона добра, погано піддається екрану. Книга - це діалог між автором і читачем, сфера людських відчуттів, яку ніколи не візуалізують. Тому я завжди пишу від першої особи.
Поезія була і є мистецтвом інтонаційним. Вона єдина зберегла свій зв"язок із музикою. Література починалася з поезії, а поезія - із любовного заклинання й поховального плачу. Першу половину життя пишеш свої вірші несвідомо, а другу половину дивишся, як вони починають збуватися.
18 вересня
13.05, кав"ярня "Кабінет"
Російський поет Дмитро КУЗЬМІН перекладає й просуває на батьківщині українську поезію:
- Жодного поетичного ринку не було й не буде. Хотіли перекласти й видати в Росії поетів київської школи, наприклад Василя Голобородька. Так добитися від них, щоб вони тексти дали, - неможливо! У них емейлів навіть немає. З якими собаками їх розшукувати?
Олена МАРІНІЧЕВА перекладає російською Оксану Забужко, Євгенію Кононенко, Марію Матіос:
- Ситуація з прозою поступово покращується. Серйозні журнали - "Новый мир", "Дружба народов" - готуються видати українські номери. Їх профінансують, особливо в нинішній політичній ситуації. Із сучасних українських прозаїків Таня Малярчук користується попитом. Книжка "Краща сучасна проза" з російськими перекладами Оксани Забужко і Юрія Андруховича розійшлася по всіх бібліотеках і російських земляцтвах за кордоном.
14.26, Палац мистецтв
Марія МАТІОС, 50 років, презентує дві нові книжки - "Вирвані сторінки з автобіографії" й "Солодку Дарусю - Дарусю Сладкую".
- Ще одна зі спонук написати книжку - у мене є ексклюзивний шанувальник, найбільший українолюб - Дмитро Табачник. Писав, що Даруся може погано вплинути на дитячу психіку, її варто заборонити.
Мріяла поїхати на Таїті, бо дуже люблю картини Ґоґена. Передумала, коли дізналася, що в їхній мові немає слова "працювати". Іноді здається, що в нас відсутнє слово "думати". Дуже хочу своїми книжками сказати "Думаймо!".
"Вирвані сторінки з автобіографії" - дайджест з архівних записів, інтерв"ю, спогадів. Її сторінки писалися в різні часи в блокнотах, газетах, на квитанціях комунальних платіжок. Починається словами: "Окрім дзеркала, подеколи я зазираю в паспорт".
Черга за автографами величезна. Дехто бере автограф у матері письменниці, пані Павлини. Пише: "Від родини Матіос". У "Вирваних сторінках" Марія Василівна багато написала про долю своїх родичів, які стали прообразами героїв її інших книжок.
15.03
На виході із залу Марія Матіос обіймається з Юрієм АНДРУХОВИЧЕМ, 50 років. Починається його зустріч із читачами. Нову книгу не видавав, презентували збірку старих творів "Моя остання територія".
- Не розумію, чому така реакція на мої слова про Крим і Донбас. Я ж про це багато разів писав і казав. Після слів про уявний референдум повинні бути смайлики. Без них сам читаю це й жахаюся, - каже письменник.
Есе про "уявний референдум", на якому стоїть питання позбутися Донбасу й Криму, він написав 1999-го. Відмовився надалі співпрацювати з видавництвом "Фоліо", бо там видають книжки Дмитра Табачника.
Екс-президент Леонід Кравчук презентував свою книжку "Одна країна, єдиний народ". "Мене вразило, що зустрів Кравчука за сусіднім столиком у готелі "Леополіс" і снідав тим самим, що й він", - говорить.
На запитання, твори кого з політиків могли би бути йому цікавими, каже:
- Хотілося би почитати якісь романи Тимошенко.
Усі мої романи про поетів. Віктор Неборак сказав, якщо наступний теж буде про поета, він його не читатиме. Мрію написати про Львів середини ХІХ століття. Героєм міг би бути начальник поліції. А тоді її очолював батько Леопольда фон Захера-Мазоха. Фактичного матеріалу мало, доведеться все вигадувати.
Хочу написати про героя-неробу з неймовірним мозком, який багато читає, фонтанує афоризмами й невідомо з чого живе. Готуюся, тому почав вивчати книжку про бджільництво й підручник з астрофізики.
До 12.00 уже розігрітий до того стану, щоб почати писати. Пишу три речення, вони мені не подобаються. Оскільки я під"єднаний до інтернету, починаю читати новини, відповідати на емейли. За кілька годин переписую. Коли о 20.00 закінчується письменницький робочий день, маю п"ять речень. Цей повільний темп мені подобається. Моїй наступній книжці про 111 міст пасувало би зробити прем"єру 11.11. 2011 року.
16:21
- Першим читатиму Жадана, - каже Лариса Денисенко. - Він довго мовчав як прозаїк, писав есеїстику, вірші. Дуже чекала, який буде цей текст. Уже почала, сьогодні в потязі дочитаю. Зрозуміла, чого він мовчав. Це все мало зваритися.
Роман Сергія Жадана "Ворошиловград" розкупили ще до презентації. Довелося довозити партію. "Вирвані сторінки з автобіографії" Марії Матіос рекламують на біл-бордах Львова. Книжка коштує 67 грн. Новий роман Ірванця продавали за 20 грн.
- У нас беззаперечний лідер - нова книжка Галини Вдовиченко "Хто такий Ігор". Коштує 27 гривень. Також добре купують Мілу Іванцову, Максима Кідрука. - каже Микола Кравченко, співзасновник видавництва "Нора друк".
20.35, вечір іронічної поезії в театрі "Воскресіння"
Ведучий Сергій ПАНТЮК, 44 роки, читає "Слоника замучили кляті москалі" замість автора Юрка Позаяка, який не приїхав. "Навіть Барак в Америці - не те, що барак в совку", - запевняє Володимир ЦИБУЛЬКО, 46 років. Вірш Вано КРЮҐЕРА, 24 роки, присвячений "нічним метеликам житомирської траси" та "курводіям", що нею їздять. Брати КАПРАНОВИ, 43 роки, презентують поетичну творчість свого "третього Я" та авторів сайту "Гоголівська академія". Аналізують тенденції в поезії: "Які ж то рубаї складав Хайям!/ А нині вже не те, кажу вам я./ Писати варто матюкню і жарти, /Бо решту не читають ні х...я." Найбільше аплодисментів зриває капранівське "Любов не знає слова "Ні"./ Хіба що у критичні дні".
3 
1
Коментарі