Сполучені Штати Америки 24 серпня оголосили найбільший пакет військової допомоги на $2,98 млрд. Передадуть Україні системи протиповітряної оборони, артилерійські, протиракетні безпілотні системи й радари
Віллоу Шетс, 38 років, бізнес-аналітик, Лондон, Велика Британія:
– Мати зателефонувала у сльозах. Узяли з батьком дві родини біженців з України. Хоче відмовити людям, але не може наважитися. Попросила приїхати. Я налякалася, що ображали батьків.
На місці почала з'ясовувати. Приїхали дві сестри із Сум. Мають 2-річного малюка. Батьків дратував шум і галас, хоча вони зазначали, що погоджуються на дітей. Старша сестра ходить на роботу, але не купує нічого додому. Виявляється, жінка придбала з першої зарплати мамі дорогий крем для обличчя, хоч та не просила. Батьки ж хотіли продуктів і засобів для прибирання. Сестри зробили собі манікюр із гелевими нігтями. Мати вже місяці три не робить його через ціну. До іншої родини приходила знайома. Дружили ще в Херсоні. Маму дратувало це. Вона навіть мені ніколи не дозволяла запрошувати подруг. Діти обох родин витоптали квіти й газон.
Люди були заскочені зненацька, коли батьки попросили шукати інше житло. Не розуміли чому. Ми звернулися до волонтерів. Ті порадили всі спірні моменти проговорити. Я усвідомлювала, що говорити треба було, до того як накопичилося стільки роздратування. Насправді все можна було легко вирішити. Люди старалися бути зручними, але не розуміли деяких моментів. Мої батьки зголошувалися, що прийматимуть біженців пів року. Жінки прожили три місяці. Ми з чоловіком орендували їм житло ще на шість. Далі мусять якось влаштовувати життя.
Волонтер і соціальна працівниця переконували батьків не відмовляти українкам. Потім я заїхала завезти договори на оренду. Каже, близько чверті британців не впоралися із завданням. Я розумію, що складно витримати чужих людей у себе вдома протягом такого тривалого часу. Тепер родини спонсорів краще готують. Але все одно біженцям відмовлятимуть. Ціни на все зростають, виплати за них затримують. Уряд мусить бути готовий до цього.
Віктор Гаалінг, 43 роки, поліграфіст, Амстердам, Нідерланди:
– Тричі на тиждень волонтерю на складі продуктів. Біженці з України можуть брати необхідне. З липня почали просити посилання на сторінки в соцмережах. Першого разу продукти даємо всім. Біженка з України передивляється сторінки. Якщо людина підтримує політику Путіна, наступного разу відмовляємо. Таких немало.
Працюю у друкарні. Торік найняли студента з Конго. Тиждень тому радісно писав: чекає, щоб подивитися і посміятися з того, як дурна Європа замерзатиме без російського газу. Залишав коментарі, що урядам треба дбати про своїх громадян, а не фашистів-українців. Довелося звільнити його. У нас у компанії не місце людям, які підтримують геноцид. Плакав і казав, що чинимо злочин проти нього.
Сестра працює з дітьми з вадами слуху. Кілька місяців на рік їздить в інші країни оперувати. Війна застала її в Росії. Коли захотіла виїхати, з лікарні не дозволили забрати її особистий ноутбук і діагностичну апаратуру. Сказали, що краде їхнє. Тепер готується їхати в Україну працювати. Хочуть подивитися, кого можна прооперувати на місці. З колегою бажають допомагати й дорослим.
Лінда Озолс, 56 років, ювелір, Рига, Латвія:
– Сусідка ридала, що зносять пам'ятник російським "визволителям". Казала, що прикує ланцюгами себе. Демонстративно говорить російською всюди. Забрала доньку із садка, бо скасували заняття російською. Чекала, що її вмовлятимуть повернутися, а за кілька днів місце вже було зайняте.
Син одружився з українкою Аліною. Прожили п'ять років. Син зраджував і поводився огидно. Коли заявила, що йде від нього, підняв руку. Аліна була ображена на нас – не захистили, не вплинули на сина. Через це не давала спілкуватися з онучкою. Я підглядала за ними в соцмережах. Не могла навіть нічого написати чи прокоментувати, бо боялася, що заблокує. Відсилала гроші, хоч Аліна відмовлялася. У березні побачила, що брат Аліни пішов захищати Україну. Вона збирала на якусь техніку для нього. Одразу переказала грошей. За кілька годин Аліна зателефонувала подякувати. Дозволила, щоб онучка і сваха пожили в мене.
Раз на місяць тримаю піст і цілий день молюся. З лютого мої молитви лише за перемогу України. Тепер не беру замовлень у росіян, не купую нічого російського. За дорогі гравіювання переказую гроші у фонди, які радить Аліна. Якщо Росії не вдалося залякати українців, то решта європейців просто зобов'язана їх підтримувати.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі