У ніч з 9 на 10 вересня у Черкасах пройшла перша в Україні ніч аніме. О 19.45 в парку "50-річчя" зібралося 20 молодих людей. Вони вмостилися на дерев'яні лавки в літньому кінотеатрі. Захід тривав до 5-ої ранку.
О 20.00 заходить дівчина з хлопцем. В руках тримають велику дорожню сумку. Виймають зелений карімат, стелять на лавку біля двох дівчат.
"Я, здається, дуже швидко замерзла, наче й тепло одяглася", — каже білявка в джинсовому піджаку.
"Ага, — підтверджує подруга, 21-річна Інна. — До 5-ої ранку сидіти не будемо. Я їсти захочу".
О 20.20 вмикається екран. На моніторі комп'ютера — сторінка з контакту.
"Це буде з контакту трансляція?", — запитує одна з глядачок.
На екрані йде перший мультик про кота. Відео з японським озвученням і російськими субтитрами триває 5 хвилин. Супроводжується повільною музикою.
"Та тут якась лірика любовна", — сміючись, говорить дівчина, яка вперше бачить аніме.
"Тут трагедія кота, ти нічого не розумієш", — пояснює сусідка, 20-річна Олександра.
"Так, я не розумію ні котів, ні аніме".
Із зали виходить компанія. Починається нове аніме.
"Время Евы" — це отстой, — кидає на ходу дівчина. - Повернемося тоді, коли він закінчиться".
О 21.30 молодь масово починає діставати светри, куртки та ковдри. Між рядами ходить дівчина з коробкою печива. Пропонує всім.
"Ми, анімешники, люди добрі, дружніші. Не взяла десь там і сама поїла, а людям роздаю, — сміючись говорить Валерія Заїка, 16 років. — Це самі анімешники й купили, поставили на лавку, а я взяла і пішла по рядах. Я такий собі анімешний Робін Гуд. А взагалі-то я займаюся косплеєм, у мене є свій театр "SOS", де я з друзями організовую вистави. Ми копіюємо героїв відомих аніме і можемо їх файно міксувати. Можемо робити відео або показувати вживу.
Люди, які в темі цього напряму, в захваті від такої роботи. Я дивлюся і звичайні мультики, але аніме — це інша культура, інший менталітет, більш духовний, як на мене, філософський. Тут є своя родзинка. Як аніме-культура ми стаємо на ноги. Нас багато, але ми соромимося, багато хто просто сидить вдома і не виходить на люди. Аніме розширює кругозір, це нова їжа для думок".
Ніч аніме планували провести ще влітку, але тричі переносили дату через постійну зайнятість організаторів та місця проведення.
"Я зацікавився аніме ще з 2003 року, побачив, що людям це цікаво дивитися, але немає ніяких яскравих подій в цій сфері, — розповідає 24-річний Антон, організатор заходу. — Я просто люблю кіно, а в аніме мені подобається сценарій і те, як малюють, як намагаються передати емоції. Для когось аніме — це спроба повернутися в дитинство, для інших — це любов до мистецтва. Особливість аніме в тому, що різні студії пишуть сюжети для різного віку. Сьогодні аніме набуває популярності в Україні, але через те, що немає великої кількості активних фанатів, то на анімешників дивляться як на диких людей. Вони ведуть себе нестандартно: яскравий зовнішній вигляд, відверті емоції, незрозумілі фрази".
Аніме будуть показувати щосуботи в Черкаському молодіжному ресурсному центрі.
2 
4880
Коментарі
1