Співак Артем Семенов, який володіє унікальним жіночим сопрано, два роки працював у гей-клубах "Помада" і "Андрогін" в образі травесті-діви Урсули. Каже: актору такого плану головне не загратися у свій образ і вчасно з ним попрощатися. Зараз співак відкрив власну вокальну школу, в якій викладає італійський оперний спів.
- Як ви стали працювати в "Андрогіні"?
- В оперних театрах усі місця зайняті. А вільні уже готові для своїх по блату, по знайомству. Будь ти хоч триста разів талановитим. Ти їм не потрібен, і все. А одного прекрасного дня друзі мені запропонували: "Ти не хочеш попрацювати в "Андрогіні"? Я не знав, що це, як це, почав працювати і пішов у травесті-шоу.
- Яка програма була?
- Придумав собі жіночий образ - травесті-діва Урсула. Одне плаття подружка дала. Пам'ятаю, чорну довгу сукню. У мене було все довге. У стилі Сари Брайтман. Я від неї балдію. Програма травесті-шоу полягає в тому, що на сцені артист просто рот відкриває під якусь фонограму: Ірину Алегрову, Аллу Пугачову, Софію Ротару. Я єдиний із травесті-шоу співав наживо. Сукня була закрита, як водолазка, і вузька. Корсет одягав, пояс. У мене фігура була така, що мені всі заздрили. Єдина проблема була зі взуттям. У мене 41 розмір. Але я в 40 і 39 навіть іноді влазив. Стояв на шпильках.
- Як заробляли?
- Не дуже. Знімати квартиру вистачало. Я більше трьох місяців сидів на одній гречці. Тому що всі гроші йшли на костюми. Можна було тільки існувати. Мойва і гречка. Все. Я жив у комуналці. Туалет, кухня - на весь поверх. Мав окрему кімнатку маленьку, і в ній жив.
- Як сусіди ставилися?
- Вони довго не знали, а потім раз я приїхав додому весь у гримі. Сидів на задньому сидінні таксі і хлопав накладними віями. Таксисти весь час мене плутали з жінкою.
- Ви їх розчаровували?
- Ні. Мені все-одно. Думаю: "Як же я спати хочу. Завтра о 12 на репетицію. Приїду, висплюсь". Приходжу. Заходжу на кухню чаю випити. У мене вії, як у корови, червоні губи. Сусідка як побачила, зміряла поглядом: " А шо, празник какой-то? "
- Психологічно це складно, чи втягуєшся?
- Це як зживаєшся з цим. Але проблема в тому, що в це дуже заграєшся. Це як Андрій Данилко, який одного разу загрався у свій образ. Він уже не може без цього образу. Дивіться, які вони різні - Вєрка Сердючка і Андрій Данилко. Можна реготати, робити що хочеш, все пробачать - це не я. І так у мене було. Урсула - це дуже зручно. Це як у масці. Коли люди не бачать мого обличчя, можу робити, що хочу. Здається, що легко жити. Насправді, дуже нелегко. Потім це розумієш.
- Чому?
- У всіх цих клубах у мене почалася жахлива депресія. Для мене це було пекло.
Сигарети. Випивка, п'яна публіка кричить тобі - і більше нічого. Подумав: невже я буду все життя Урсулою? Потім я подивився на інших травесті-акторів - коли їм по 40 років, а вони ще працюють. Мені їх стало дуже шкода. Йому 40 років. Ні родини, нічого. Сама гулянка. Данилко пробував писати інструментальну музику, дуже хорошу і глибоку, і ніхто цього не сприйняв. Тому що сприймають не Андрія Данилка, а Вєрку Сердючку. Всім цікаво дивитися на Вєрку Сердючку: що під макіяжем, що під спідницею, з чого цицьки. І нікого не цікавила особистість Андрія. Так і Урсула була. На кожну передачу, куди мене запрошували, я приходив в образі. Мене так просили.
- Чи легко було покінчити з образом Урсули, який приніс вам популярність?
- Чому? Я покінчив. Хтось думає інакше - це їхня проблема. Будь-який артист експериментує. Спробував образ. А зараз вирішив не одягати ніяких образів. Навіщо воно все мені потрібно? Я буду такий, який є і візьму репертуар такий же. Підписав контракт з телеканалом СТБ: записав свій перший альбом, випустив диск, з успіхом пройшов мій перший великий сольний концерт, а восени це вже буде концертний тур по більш ніж десятку найбільших міст України. Співаю те, що мене хвилює. Зараз я з глядачем розмовляю. Це щастя.
8 
4880
Коментарі