Не хочеться впадати в банальність, але на папір проситься саме таке: через 100 і тисячу років за книгами Анджея Стасюка вивчатимуть історію нашого сьогодення. Це аж ніяк не художнє перебільшення. Польський письменник обрав особливий шлях у літературі — роль уважного мандрівника.
Його погляд, позбавлений амбіцій охопити сутність сучасності і сказати все про всіх, здавалося б, вихоплює необов"язкові й випадкові речі. Лише після прочитання розумієш, що нікому краще не вдалося б вловити запах, колір і смак загубленої частини Європи, званої Центральною. Письменника вабить наша непричесаність і анархічність, наша горда бідність і психологічне зависання "між Росією і Німеччиною". Одне слово, йому потрібна по-людському тепла та по-людському ж жорстока й нерозтрачена Європа, де ще чути відлуння автоматних черг у горах, вино продається на розлив у пластикових пляшках, а діти не ходять до школи. За його книгами вже вивчають сучасність.
Орган його любові — це зорова пам"ять. Орган його дихання — це сигаретна пачка. Орган його письма — це розбита друкарська машинка. І оскільки вона розбита, він пише рукою. Тобто від руки, від себе, від мене, від тебе.
Юрій Андрухович, письменник
Для Стасюка історія як безперервний ланцюг змін у людському житті, що має форму прогресу, не має сенсу й морального права на існування. Його вабить нерухомість, вабить світ, у якому нічого не відбувається, тому й герой його творів внутрішньо не змінюється. Ми бачимо його в кінці таким самим, яким він був на початку. Письменник хоче, щоб світ нарешті вгомонився.
Сергій Яковенко, критик
Польський письменник Анджей Стасюк народився 1960 року у Варшаві. Його виганяли зі шкіл, він дезертирував з армії, за що півтора року сидів у в"язниці. У літературі дебютував 1992-го збіркою оповідань "Мури Хеврону". Через три роки вийшов роман Стасюка "Білий крук", на основі якого було знято культовий фільм "Засранці". Друга половина 1990-х — час особливо плідний для письменника. Тоді з"являються "Галицькі оповідання", "Через річку", "Дукля" і "Дев"ять". 2000-го, спільно з Юрієм Андруховичем, Стасюк видав книгу есеїв "Моя Європа. Два есеї про Центральну Європу". 2005 року за збірку подорожніх нотаток "Дорога до Бабадаґу" письменника удостоєно найвищої літературної премії Польщі. Представлений фрагмент походить із останньої книги подорожніх есеїв "Фадо" (2006). Книжки Стасюка перекладено майже всіма європейськими мовами, а також корейською. Автор мешкає в польських Карпатах, на Лемківщині.
3 
35413
Коментарі