16 квітня в клубі "Пивна бочка" гурти "Борщ" та "DVS" Шона Карра презентували спільний альбом "Far away" ("Далеко"). Лідер "Борщу" Юрій Здоренко, в капелюсі й темних окулярах, довго балакає по мобілці, перш ніж зайти до клубу. Тоді чмокає у щічку білявку, що стоїть біля входу, і заходить усередину. Це менеджер "Таврійських ігор" Інна Вишняк.
— Ми їздили в тур по Україні з цими хлопцями, — каже 37-річна Інна. — Дуже професійні музиканти і приємні люди. Я не знаю англійської, тому із Шоном спілкуюся нечасто, але мені здається, що він співає музику не на свій характер. Шон добрий, м"який, спокійний, а виконує важкий рок.
На вході продають диски "Борща" і Шонового гурту по 20 грн. Чорні футболки та реглани з білим написом "Борщ" пропонують за 30–50 гривень.
У клубі накурено. На маленьку сцену виходить хлопчина у світлому, але брудному костюмі й заплямованій сорочці "в квіточку". Біле волосся стирчить дибки. Із ним гітарист у протигазі.
— Привіт усім. Ми — "Абздольц"! — гукає 25-річний Михайло. — Ці шмотки я знайшов у сараї, в селі під Фастовом, — розповідає згодом. — А взуванку — в секонд-хенді, — він у великих помаранчевих черевиках на високій платформі. — Ми любимо випити літр самогону, а потім вилазити на сцену, — продовжує. — Але сьогодні тільки пиво. А "DVS" і "Борщ" знялися в нашому кліпі "Чебурашка", — хвалиться він.
Біля барної стійки зі склянкою зеленого коктейлю з льодом стоїть 36-річний Шон Карр. Він у короткій чорній куртці з написом "Голлівуд", шкіряній жилетці, джинсах і світло-коричневих замшевих черевиках. У задній кишені — портмоне на грубому металевому ланцюзі.
Питаю, що він знає про сьогоднішнє свято — Вербну неділю.
— Та нічого не знаю, — стомлено стенає плечима. — У нас таке, по-моєму, не святкують. Але я знаю, що в Україні є багато традицій.
Шон розстібає маленький чохол на поясі, витягає металеву запальничку й прикурює.
— А де ваша дружина?
Він мовчки тицяє пальцем собі за спину. На барному стільчику жваво розмовляє з Інною Вишняк 26-річна місіс Карр. Дочка Юлії Тимошенко в чорних шкіряних штанах і жилетці.
— Только я на улицу выходить не буду, — озивається вона, виходячи в коридор, де можна порозмовляти. Женя трохи змучена, очі лише злегка підведені. Говорить російською, усміхається втомлено. Пояснює, що вони лише повернулися з Москви, не встигли відпочити.
Шон добрий, м"який, спокійний, а виконує важкий рок
— Люблю голосну музику. Обожнюю Кріса Рі, — розповідає.
— Паски підете святити?
— Певно, що так, — радісно каже. — Я люблю святкувати Великдень у Дніпропетровську. Зараз дотримуюся посту, навіть риби не їм.
— На батьківщину чоловіка часто їздите?
— В Англію? Звісно, — киває. — Кожні два місяці. Його родичі, друзі сюди також приїздять.
— Дочка Шона уже приїжджала?
— Шарлота ще маленька, їй 11 років. Але дуже класна дитина. Ми подружилися. Чекаємо, коли вона приїде. Знаєте, я скучаю за українською мовою, — раптом додає. — Мої друзі говорять російською, а з Шоном спілкуємося по-англійськи. Найпростіші українські слова він уже вивчив.
Шон на сцені скидає куртку, відкриваючи руки з татуюванням. Після першої пісні витягає з кишені програмку, кладе її під монітор — аби підглядати, яка пісня за якою.
Якийсь повний хлопчина танцює в картатій сорочці, краватці, светрику, кросівках і... сірих стрінгах. Світячи голою дупою, сідає за столик і курить. Представляється Владиславом Волочаєм, 18 років. Пояснює, що він — лідер мистецької лабораторії "Деформація", композитор.
— А чому в трусах ходжу? Маю нервову хворобу, шизофренію, — спокійно пояснює. — Діагноз: шиза ф-25. Іноді так хочеться щось учудити! По вулиці я так, звісно, не ходжу, бо медик і знаю, що можу застудити статеві органи. Сюди приїхав одягнений. Але додому, може, поїду в трусах.
2 
1
Коментарі