1 жовтня в Спілці письменників відбулися літературні сороковини за 51-річним письменником Василем Кожелянком. Він помер 22 серпня у власній хаті в селі Кам"яна на Буковині.
— У Львові, на Форумі видавців 14 вересня робили перший вечір пам"яті Кожелянка. Організатори переплутали, написали в програмі не той день, тому прийшло тільки 12 людей, — розповідає письменник Сергій Пантюк, 42 роки.
Актова зала Спілки заповнена наполовину.
— Думав, що прийде більше молоді, — зазначає Пантюк.
— Кожелянко писав для зрілих людей, — говорить 37-річний Андрій Кокотюха. — Щоб зрозуміти його твори, треба дожити хоча б до 30 років. Коли з Пантюком їхали на похорон, посперечалися. Сергій хотів купити найбільший вінок. Я кажу: "Ми що, їдемо вінками мірятися?", — нервово тре руки. — У цій країні немає влади. Інакше його не відспівували б у церкві Московського патріархату, — Кокотюха сідає в кінці зали.
— Сьогодні відправили панахиду в греко-католицькій та українській церквах, — заперечує Пантюк. — Я підготував звернення до мерів Києва, Чернівців, до сільради села Кам"яна, де Василь працював. Самі меморіальну дошку прибити не можемо, бо "відсутня" влада забере нас до буцегарні.
— Та дебіли вони всі! — вигукує із зали Андрій Кокотюха.
У цій країні немає влади. Інакше його не відспівували б у церкві Московського патріархату
Пантюк розповідає, що Василь Кожелянко мріяв переїхати до Києва.
— Казав: "Добудую хату. Продам і куплю квартиру в Києві. Писатиму романи, колонки в два-три журнали". Якесь російське видавництво купило в нього право на кілька книжок. Василь отримав гонорар, але книжки не вийшли, їх "зарубала" цензура. На ті гроші він звів частину будинку.
Розповідає про останній роман, який Кожелянко не дописав.
— Його герой не знаходить себе в цьому житті. Заводить пасіку й каже, що все х...рня, крім бджіл. В одному університеті, — усміхається, — Василь почав перти матюк. Викладачі блідніють, а йому байдуже. По-моєму, то була поема "Ал Коголь". "Мій дракон не пише вірші, як у Юрка Іваничука. Він прагне зі мною дружити, тягне з собою на блядки. З ним у деяких курвів я маю успіх. Хоча не гризу їх груди, як коріння тоталітаризму. Я їх просто смокчу, як вранці останню пляшку пива".
3 
1
Коментарі