У рамках міжнародного фестивалю"Джаз ін Київ" у музичній крамниці "Музторг" відбувся майстер-клас білоруського барабанщика, екс-учасника гурту "Пєсняри" Олександра Сапеги, 45 років.
— 2005-го вийшов мій посібник, — каже російською Олександр. Тримає книгу, у якій поради для початківців і ноти барабанних соло.
— За скільки можна навчитися грати на барабанах? — вигукує чоловік у бежевій куртці.
— За два роки з нуля, — відповідає Сапега. — Якщо ви про гроші питаєте, то я не даю платних уроків. Мій час надто дорогий.
Він сідає за барабанну установку. Майстер-клас триває менш як годину. У музиканта купують три самовчителі по 75 грн.
— На серйозне заняття треба години дві. Цього року був у літньому таборі для барабанщиків під Ригою. Давав уроки дітям до 14 років. Табори організовують ентузіасти. У Білорусі приватний капітал не хоче світитися, тому щось таке важко створити.
Олександр Сапега чотири роки проводить у Мінську фестиваль "Барабанний біт".
— Орендуємо велику залу філармонії. Квитків не дістати. Але нічого на цьому не заробляємо. Гроші забирає філармонія. А призи надає музичний магазин.
— Яка різниця між білоруським джазом і українським?
З Ларисою Доліною та Ігорем Тальковим щодня давали по два концерти
— У вас країна більша, музиканти серйозніші. Білоруських студентів відправляють до райцентрів створювати самодіяльні ансамблі. Більшість не хоче їхати. Доводиться відшкодовувати державі за п"ять років безкоштовного навчання. А це немалі гроші.
— Ваш син також барабанщик?
— Так, Яну незабаром буде 14 років. Він займався на фортепіано. Але два роки тому перевів його на ударні, з меркантильних міркувань. Професія піаніста не приносить нічого, крім затрат енергії та бідності. Я граю з гуртом "Яблучний чай" на вечірках і весіллях. А ще на телебаченні акомпаніатором працюю.
Олександр Сапега народився в Гомелі. Грав на акордеоні. У 10 років потрапив до Мінського інтернату для обдарованих дітей.
— Там не було акордеона, півроку промучився за фортепіано. Вчитель спробував навчити мене гри на ксилофоні. Я сказав, що на паркані грати не хочу. Мені принесли барабан.
В інтернаті познайомився з Ігорем Сацевичем.
— У середині 1980-х ми побачили оголошення про набір у молодіжну студію "Пєснярів". Прийшли на прослуховування. Сподобалися. Тільки проблема була — Ігор служив у армії. Володимир Мулявін спробував через зв"язки з міністром оборони демобілізувати його. Видали наказ. Але Ігоря протримали до кінця служби.
Через рік гастролей із "Пєснярами" Олександр та Ігор створили рок-гурт "Рада".
— Радянські чиновники боялися, що ми про самостійну Бєларусь співатимемо. А публіка думала, що ми циганський ансамбль, бо Рада — циганське ім"я, — сміється Сапега. — Перейменувалися на "Восточную Європу". У Москві з Ларисою Доліною та Ігорем Тальковим щодня давали по два концерти. Коли дізналися, що адміністратор добряче "нагріває" нас на гроші — звільнили. Кращого так і не знайшли. Довелося грати по ресторанах.
8 
35413
Коментарі