60 заявок прийняв Комітет Шевченківської премії. Серед номінантів на найвищу державну нагороду в галузі культури й мистецтва — поети Павло Вольвач і Борис Гуменюк, літературознавець Григорій Грабович, публіцист і дисидент Левко Лук'яненко, диригент Мирон Юсипович, режисери Олег Сенцов (його у Росії незаконно засудили до 20 років ув'язнення за підготовку терактів у Сімферополі. — "ГПУ") і Володимир Тихий.
— Хто це? — запитує культурний оглядач 50-річний Юрій Володарський про більшість номінантів у галузі літератури. — Ці люди в списках нам з вами не відомі. Але вони відомі тим, хто сидить у Шевченківському комітеті. Так, я знаю Стаса Бондаренка. Такий милий чоловік. Правда, я ніколи не читав його текстів і не думаю, що мені це буде цікаво, — розповідає Володарський. — Є два літературні процеси: новітній — у ньому актуальні імена, відомі адекватному сучасному літературному товариству. А є літературне товариство, яке дісталося нам у спадок від радянських часів. І воно, як і раніше, розпоряджається державними преміями. Дивуватися давно не слід. Подив викликало б присудження Шевченківської премії якимось правильним людям. Приміром, коли Шевченківську премію дали Петру Мідянці. Звідки вони про нього знають, що розуміють у його поезії? Звичайно, добре б усіх розігнати до бісової матері. Шевченківська премія давно має одіозний запашок. І, незважаючи на всі зміни в країні, він залишається.
Шевченківську премію вручають з 1961-го. Її присуджують у дев'яти номінаціях. Розмір винагороди встановлює президент України. Минулого року кожен лауреат отримав 260 тис. грн.
— Шевченківська премія є й має бути. Але інша справа — якщо немає кандидатур, то не треба нікого висувати. А то це якась "обязаловка" виходить. Таку премію повинні давати за надзвичайні досягнення. Коли художник просто взяв тему й попрацював над нею, цього недостатньо. За всю історію премії в образотворчому мистецтві більшість номінантів — це невідомі нікому митці. Якщо є кандидатура, то нехай вона буде одна й досить. А якщо робити все для галочки, то цінність цієї премії може нівелюватися. З цього переліку є один кандидат, вартий уваги — Михайло Гуйда (живописець, графік, видатний портретист. — "ГПУ"). Також на це звання заслуговував би Олег Тістол, — розповідає художник 69-річний Анатолій Криволап. 2012-го отримав Шевченківську премію за цикл картин "Український мотив". — Треба змінювати пріоритети. Не можна постійно будувати все на вишиванках і глечиках. Декоративне мистецтво має бути, але не треба показувати українське образотворче мистецтво тільки через нього. В радянські часи в мистецтві домінувала радянська тема. А в нас зараз — суцільна шароварщина.
— Я проти ліквідації Шевченківської премії. Такі нагороди є в багатьох країнах. Треба зробити так, щоб якомога менше запитань виникало до самої структури. Якщо премію в кіно отримає Олег Сенцов, то Європейській академії вже не треба нічого пояснювати, — розповідає режисер 41-річний Мирослав Слабошпицький. — Мене запросили на зустріч в Адміністрацію президента в групу з реформування Шевченківської премії. В двогодинному обговоренні брали участь відомі люди з різних галузей. Кожен висловився про наболіле. Це занотували й взяли час для узагальнення позицій. Від кінематографа пішли пропозиції щодо створення експертної ради, яка складалася б із авторитетних світових діячів.
Радянські премії — це дітище холодної війни. Щоб відмічати якісь не надто художні, але ідеологічно правильні твори, були Сталінська й Ленінська премії. До цього додавалися матеріальні й соціальні пільги. Зараз усі зайняті пошуком нових смислів таких відзнак, як Шевченківська премія. У нинішньому вигляді вони мають давно вже припинити існування.
Лауреатів премії назвуть на початку 2016-го. 9 березня, у день народження Тараса Шевченка, президент нагородить їх.
Коментарі