— Це потужне свідчення життя в окупованому Донецьку, — каже літературознавиця Богдана Романцова, 29 років. Розповідає про книжку "В ізоляції" Станіслава Асєєва. Її висунули на Шевченківську премію 2021 року.
— Автора викрали бойовики ДНР і тримали в ув'язненні 28 місяців. Його текст допоміг би свідчити проти Росії, — продовжує Романцова. — В категорії "Журналістика та публіцистика" увагу приділили російсько-українській війні. Олена Білозерська-Воронова — офіцерка морської піхоти. У "Щоденнику нелегального солдата" розповідає про досвід на фронті з 2015 року. Використовує реальні історії. Така назва, бо українська добровольча армія досі не ввійшла до складу Збройних сил. Книжка легко написана й добре читається. А от робота Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" навряд би мала такий вибух, якби не відгук у суспільстві. Віктор Медведчук (був державним захисником Василя Стуса. — ГПУ) сам же й привів книжку до успіху, коли хотів заборонити через суд. Продавалася так добре, що довелося додруковувати наклад. Автор зібрав найважливіші документи справи поета, які раніше зберігалися в архіві СБУ й були недоступні.
У літературній номінації також приділили увагу війні. "Іван і Феба" Оксани Луцишиної — найсильніший роман про революцію на граніті 1990-го. "Вічний календар" Василя Махна охоплює історію родини від XVII століття до сьогодення. Це як літопис, в якому є все — війни, весілля, зради.
Авторка збірки "Тюремна пісня" Олена Герасим'юк — доброволець і парамедик. Вірші написані 2016 року й раніше. Це розмова зі старшим поколінням і пошук свого голосу. Поезія краще дозволяє осмислити травматичні події, бо вона багатопланова, складна. У романі "Мондегрін (пісні про смерть і любов)" російськомовний автор Володимир Рафєєнко вперше пише українською. Розповідає про викладача філософії, переселенця.
Останніми роками претенденти на Шевченківську премію стають усе молодші.
Композитор Олександр Козаренко виборюватиме нагороду в категорії "Музика".
— Пік його творчості як піаніста припав на 1990–2000 роки, — каже музикознавиця Любов Морозова, 38 років. — Без робіт Козаренка важко уявити українську культуру. На премію також подали музичне агентство "Ухо". Виконали майже 600 творів 260 композиторів. Диски із записами виходять в Австрії, схвальні відгуки друкують французькі видання. Проте для України важливіший проєкт "Архітектура голосу". В ньому поєднали вокальну музику з архітектурою й відомими місцями Києва. Так місто отримало свій голос.
— Усі вистави в театральній номінації — достойні. Сучасні, хоча й за класичними творами, — каже театрознавиця Ганна Веселовська, 58 років.
— Спектакль "Верба" у столичному театрі Івана Франка за "Лісовою піснею" Лесі Українки — неочікуваний, з окремих реплік. Оформлення відсилає до екологічних проблем. Лісу вже немає, лишилися тільки дошки.
"Шинель" у київському Молодому театрі — одна з найцікавіших прем'єр 2020 року. Це мюзикл за повістю Миколи Гоголя. Герой опиняється в офісі XIX століття. Він — гвинтик чиновницького апарату, не може бути особистістю. Оперу "Травіата" Одеського театру поставив режисер Євген Лавренчук зі Львова. Був учнем Романа Віктюка, передав багато його ідей.
Лауреатів Шевченківської премії назвуть наприкінці лютого. Торік отримали по 200 тис. грн.
2 
1
Коментарі