Люди завжди пристосовувалися до влади, бо мусили виживати

 

Картину "Пошта" київський художник 68-річний Воло­димир Ушаков написав 2014-го.

— На ній зобразив післявоєнний час. Листоноша піднявся на верхній поверх "сталінки", — розповідає живописець.

— На дверях адресата можна помітити червону зірку. Так тоді позначали квартири Героїв Радянського Союзу. Найчастіше звання отримували посмертно. Поштар вдивляється в конверт. Не зрозуміло, з доброю звісткою прийшов або поганою. Картина за настроєм і не песимістична, і не оптимістична. Даю можливість глядачу дофантазувати.

Володимир Сергійович народився в маленькому містечку Киреєвськ Тульської області в Росії. 14-річним поступив у Одеське художнє училище ім. Митрофана Грекова. Пізніше закінчив Національну академію образотворчого мистецтва в Києві.

— Є картина 1947 року "Лист з фронту" московського художника Олександра Лактіонова. Він писав її з натури в маленькому містечку. Я виріс у провінції. Але на полотні "Пошта" в мене сходинковий майданчик у великому місті. Може бути Київ чи Харків. Не принципово. Мені важливіше було створити психологічний портрет. У застиглому русі героя картини прочитується історія. Після Другої світової листоношами працювали переважно жінки. Значить, цього чоловіка комісували з армії. На пошті крім великої брезентової сумки для кореспонденції видавали форму, кашкет, черевики. Взуття і штани швидко зношувалися, доводилося ходити в чому вже було. А от піджак носили довго. В очко мало бути видно, що у двері подзвонив саме листоноша. Бо різних аферистів і злодіїв після війни було багато.

Вихопив шматок часу, наче в репортажі. Створив цілу серію побутових замальовок 1940–1950 років.

У моїх роботах немає гасел чи моралі. Це просто образи. Люди завжди пристосовувалися до влади, бо мусили якось виживати. Творці — це ж не ті, хто на горі, а ті, хто працює біля плуга в полі чи заводського станка. Саме вони несуть благо іншим.

Картину "Пошта" придбав колекціонер із Китаю. Після моєї персональної виставки купив майже 40 полотен.

×