Ексклюзиви
Четвер, 04 жовтня 2007 18:10

Федір Стригун літає уві сні

Автор: фото: Віталій ГРАБАР
  Федір Стригун і його дружина Таїсія Литвиненко. Львів, січень 2005 року
Федір Стригун і його дружина Таїсія Литвиненко. Львів, січень 2005 року

Львівський національний драматичний театр імені Заньковецької у цьому сезоні святкує 90-річчя. Учора він почав гастролі у столичному театрі імені Франка виставою "У.Б.Н." (радянська абревіатура — "український буржуазний націоналіст"). Головну роль — Зенона — у ній грає художній керівник театру Федір Стригун, 67 років.


Не боїтеся починати саме з "У.Б.Н."? — поцікавилися у Федора Миколайовича перед виставою.

— Ні, і це принципово. Виставу "У.Б.Н." я поставив 2001-го. Мені тоді дорікали: "Ви ображаєте дітей наших дисидентів!". Бо там ішлося про сина, який зрадив ідеї батька-націоналіста. Через півтора року після прем"єри з Тарасом Чорноволом сталося те, що сталося. І мене вже питали: "Звідки ти знав?!". А я не знав. Просто завжди є ті, хто зраджує, і ті, хто йде до кінця у своїй любові. Хочу, щоб публіка замислилася: чому в нас усе отак? Мені один американський земляк казав: "Ти зіграв українця, якого немає в природі!". А я так не вважаю, адже я — є.

Що покажете на гастролях у Києві?

— Крім "У.Б.Н." — виставу "Амедео". Там роль Сальєрі грає Богдан Козак, а Моцарта — львівський студент Юра Костенко. Ще — "Валентин і Валентина": про молодь, позбавлену майбутнього. А також виставу "Візит літньої пані" за п"єсою швейцарця Фридриха Дюрренматта.

У цій виставі Стригун у головній чоловічій ролі — бакалійника Іла, а його дружина Таїсія Литвиненко у головній жіночій — багатійки Клер. Жінка повертається у рідне містечко, де її колись кинув коханий Іл. І обіцяє мільйон доларів тому, хто вб"є її колишнього коханця.

Ви з дружиною граєте колишніх закоханих. У цьому є щось особисто-ліричне?

— Я думаю не лише про це. У виставі, слава Богу, багато інших персонажів і виконавців. Чудові Богдан Козак, який грає бургомістра, Петро Бенюк — поліцейський. Ми з Таїсією Литвиненко граємо людей, які жили для грошей, зрадили свою любов і мусять за це платити. Але у виставі є два персонажі, яких утілюють інші актори, — молодий Іл і молода Клер. Вони живуть на велосипедах, бо нема де жити. І це найкраще, що в них є, — ота любов на велосипеді.

Після смерті Серьожі Данченка перестав ходити на похорони

Якось актор В"ячеслав Сумський назвав вас царем Федором. Чому?

— Він любив звучні імена. Мене царем звав, покійного Віталія Розстального — графом. Боже, скількох людей не стало. Я після смерті режисерів Серьожі Данченка й Володі Опанасенка перестав ходити на похорони. Уже серце не витримує. Не їздив ховати Віталія Розстального, Стьопу Олексенка, Костю Степанкова, якого дуже любив. І вони для мене ніби ще живі. Бо не бачив, як їх хоронили. Часто сниться Іван Миколайчук, і такі гумористичні сни!

Здебільшого уві сні люди плачуть.

— А мої сни веселі. Після смерті Миколайчука снилося, що їду додому, в село Томашівка на Черкащині. З "мерседеса" виходжу, кинув плащ на руку, як Довженко. І сміюся з себе, бо це ж позерство. Дійшов до ярка, за ним село. Зліва — кнайпа, через дорогу ще одна. Йду до тої, що праворуч. Зирк у вікно — а там усі артисти, кого я знав. Хто живий, кого вже нема — п"яні, лаються! А я не хочу сваритися, кави хочу. Йду в другу кнайпу. Нікого. Стукаю. А хтось каже: "Стукай-стукай!". Озираюся — Іван Миколайчук. Я йому: "Але ж тебе нема! Де ти — там чи тут?". На ньому курточка, пам"ятна мені, а на грудях такий трикутничок. Іван каже: "Як треба вгору, натисну оцю кнопочку, а як сюди, то оцю. Отже, зараз я тут". Питаю: "І випити можеш?". Він: "Із тобою — можу!". І тут ззаду озивається Іван Гаврилюк: "Хлопці, не треба, я вже замовив!".

Або ще сниться, що заходжу у двір, а тато сидять на кролячій клітці й кажуть: "Я тобі зробив тіятр!". Справді, на городі стоїть театр із дерева. Вийшов на сцену, а тата не стало. І я прокинувся. Через кілька років ми в Англії грали "Наталку Полтавку". У Лондоні показали нам церкву для льотчиків, які бомбили німців. А церква — точно як театр, що мені тато уві сні показували.

Колись Миколайчукові розказав свій сон. Він хотів той сон купити й кіно зняти. Сниться, що у мене дівчина в хаті. Така красива, і так мені добре, бо це моя Тасічка, як була молодою! Відчиняються двері, заходить моя Тася — нинішня. Питає: "Ти нащо цю курву привів?". Кажу: "Тасю, та це ж ти!". А вона: "Ні, хай іде собі!".

Часто сниться, що літаю. І літати легко, куди захочу, і висота не страшна.

1939, 1 листопада — Федір Стригун народився у с. Томашівка Уманського району Черкаської області у родині колгоспників
1961 — закінчив акторський факультет Київського театрального інституту
1964 — одружився з актрисою Таїсією Литвиненко
1972 — народився син Назар, нині менеджер гурту "Сестри Тельнюк"
1978 — Шевченківська премія за роль Растоскуєва у виставі театру ім. Заньковецької "Тил"
із 1987 — художній керівник Львівського театру імені Заньковецької
1991 — зняв перший фільм, історичну драму "Павло Полуботок"
Зіграв у 100 виставах, знявся у 16 фільмах, серед яких "Пропала грамота" (Андрій), "Запорожець за Дунаєм" (Карась)

Зараз ви читаєте новину «Федір Стригун літає уві сні». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1318
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода