Міністерство культури захопили заради однієї фотографії

28 вересня у столичному "Мистецькому Арсеналі" почнеться "Фестиваль молодих українських художників", тема – "Сьогодні, яке так і не настало". У конкурсі покажуть 67 робіт. Куратори фестивалю 31-річна Марія Ланько і Лізавета Герман, 29 років, розповідають про найцікавіші

"Мир на реконструкції", автор Анна Кахіані

Назву "Мир" київського готелю затулили будівельною сіткою. Поставили на один день "на реконструкцію". Будівлю звели 1964-го.

Назва символізувала тимчасове потепління між Радянським Союзом і США в часи "холодної війни". Зараз поняття миру для світу загострилося. "Мир" стає не просто назвою готелю, а набуває екзистенційного значення. Автор наголошує на необхідності "оновити" поняття – на тлі витка війн, конфліктів, політичної кризи. Також акція нагадує: зразки пізнього радянського модернізму, до яких належить готель "Мир", втрачають історичну цінність через грубу реконструкцію.

"We are here – "Ми тут", автор Мітя Чуріков

Будівлю Міністерства культури захо­пили. Активісти тримають фаєри, плакати, визирають із вікон і балконів. Показують що Мінкульт під їхнім контролем. В акції взяли участь художники, куратори і співробітники міністерства. Дійство відбулось заради одного знімка.

Неправдиві зображення із захопленням будівель трапляються ще у середньовічних гравюрах, де лицарі оточують замки. Фото взяття Рейхстагу радянськими солдатами – теж реконструкція. Знімок зробили з підставними особами. Люди, яких зафіксували на даху Мінкульту – учасники мистецької акції. Її мета – показати, як картинки нашого життя – у пресі, соцмережах, рекламі – формують сприйняття і викривлюють розуміння реальних подій.

 

"Легалізація Подолу", автор Олексій Биков

Архітектор створив проект перетворення київського Подолу на окреме місто. За приклад узяв квартал Християнія у данській столиці Копенгаген, що має власні закони й економіку. У Християнії заборонені неекологічні види транспорту, зброя.

Автор показує, як легко можна перетворити Поділ на зручну для життя зону. Там уже є всі необхідні атрибути: архітектурні пам'ятки, водойма. Основною статтею надходжень до бюджету стануть кав'ярні й мистецькі центри. Перетворюючи район на окреме місто, архітектор натякає на відсутність загального плану розвитку столиці. Назва "Легалізувати Поділ" – провокативна. Ілюструє негативне ставлення до узаконення легких наркотиків, вказує на потребу діалогу. Доки наш погляд замилений стереотипами – Поділ і весь Київ із зеленої зони стає суцільним будмайданчиком. Автор виявив, що коноплі – наркотик в останню чергу. З цієї рослини виготовляють тканину, альтернативне паливо, будівельні матеріали. Презентує промислові коноплі як інший шлях вирішення економічних проблем України. І натякає: Києву потрібні радикальні зміни, щоб стати комфортним. Зараз він таким не є.

Steak apart – "По/роз'єднані", автор Марія Плотнікова

12 людей утримують довгі жердини. Не торкаються один одного безпосередньо. Утворюють єдине тіло, яке може рухатися лише доки учасники взаємодіють.

Перформанс показали у Великій Британії. В Києві відбудеться двічі – на майдані Незалежності й у "Мистецькому Арсеналі". В обох місцях буде великий потік людей, які зайняті справами і не налаштовані на взаємодію. Поки лише припускаємо, якою буде їхня реакція. Утворене колективне тіло привертатиме увагу, зупинить потік шаленого людського руху. Акція триватиме, доки всі жердини впадуть.

"Музей міста Світлоград", автор Аліна Якубенко

У середині ХХ століття був план об'єднати три промислові міста Ворошиловградської області (теперішня Луганщина. – Країна) – Лисичанськ, Рубіжне і Сіверськодонецьк у єдине – Світлоград. Про це місто киянка Аліна Якубенко зняла фільм у жанрі мокьюментарі. Це документальне кіно, але з вигаданим сюжетом.

Розповідає про альтернативне майбутнє Світлограда. Після зупинки заводів у жителів з'явилось багато вільного часу. Почали займатись мистецтвом. В якийсь момент ­художників стало так багато, що виникла необхідність відкрити для них музей. Згодом він став ледь не найбільшим і найвідомішим музеєм сучасного мистецтва у світі.

У фільмі грають жителі Лисичанська. Розповідають, як стали художниками. Здається, ніби їхні розповіді реальні. Авторка умисне шукала колишніх працівників заводу. Дізнавалась, що їх цікавить – і відповідно прописувала роль. Наприклад, зварювальник Аріф Багіров виготовляє сувеніри з пружин. У фільмі він робить пружину витвором сучасного мистецтва. Нерв картини – у невідповідності між вигаданим світлим майбутнім, де всі є співробітниками і художниками музею сучасного мистецтва, і реальним сьогоденням, де люди не мають роботи, а за 20 кілометрів від їх домів триває війна. Окрім того, це – своєрідна іронія. В Україні досі немає музею сучасного мистецтва, навіть у Києві.

Сучасне мистецтво дає досвід переживання невизначеності

Фестиваль молодих українських художників відбувається вперше. За ініціативи Міністерства культури його організовує Національний художній музей України та столичний "Мистецький Арсенал".

– Сучасне мистецтво постійно вступає в діалог із класичним, – розповідає 40-річна Оксана Баршинова, директор відділу ХХІ ст. Національного художнього музею. – Вимагає від глядача і мистецтвознавців винаходити критерії для визначення його якості. Українські художники "нової хвилі" Арсен Савадов, Олександр Гнилицький наприкінці 1980-х працювали в класичних техніках живопису. Але образи на їхніх полотнах були іронічні, картини мали порожнечі. Автори брутально ставились до композиції й кольору. Це виводило глядача за межі традиційного розуміння естетики і краси.

 

Роботи молодих художників – це завжди гра й інтелектуальна провокація. До сучасного мистецтва не можна підходити з готовими мірками. У цьому його найпривабливіша риса. Це завжди захоплива пригода і відкриття. Для перегляду таких творів треба бути відкритим і неупередженим.

Молоде мистецтво показує, що світ складніший, ніж нам здається. Рішень завжди більше, ніж одне чи два. Сучасне мистецтво дає досвід переживання невизначеності. І робить наше відчуття реальності багатограннішим та складнішим. Дає нові ракурси бачення світу.

×