30 картин улюбленої художниці президента Грузії Русудан Петвіашвілі виставили у Київському музеї російського мистецтва наприкінці червня. Їх зібрали з приватних та музейних колекцій у Тбілісі, Батумі, Женеві та Парижі.
Малюнок виконала тушшю по японському шовку. Зараз це мій улюблений матеріал. Шовк – дуже витончений. Його не треба ґрунтувати. Люблю також акварель, але вона обмежена у розмірах. У ній, як і на шовку, не можна нічого виправити. Робота над картиною забирає від одного до чотирьох місяців.
Ці чоловік та жінка люблять одне одного. Сподіваються на тепло і взаєморозуміння. Звір із головою риби символізує складність, хиткість і невизначеність їхніх стосунків. Решта деталей означають переживання та сум. У кожному малюнку розгортаю цілу історію. Усі – про любов і дружбу.
Важливо, щоб фігура людини була анатомічно правильна і намальована однією суцільною лінією. Вона не може бути ламаною, а мусить лишатися цільною. Ескізи не використовую. Пишу прямо на полотні. Малюнок витікає з підсвідомого. Для цього потрібна стовідсоткова концентрація. Допомагає класична музика. Обожнюю "Травіату" Верді, але малювати під неї не можу – дуже бурхлива. Музика для зосередження повинна бути просторою. Інколи слухаю грузинські народні пісні.
Малювати для мене – як воду пити чи дихати. Почала у 1,5 року. Зобразила свого новонародженого брата Георгія. Батьки дозволили розмальовувати всі стіни в будинку. Пам'ятаю, як 6-річною стою на стільці, стілець – на столі, і вугіллям виводжу на стіні якусь історію.
Першу виставку мала у 6 років. На ній було 80 робіт. Пам'ятаю тільки нижню частину людей. Дитиною постійно бігала у брюках. А тут на мене одягли рожеву сукню – була щаслива цьому. Мама не дозволяла читати газет про себе, книги відгуків із виставок. Не хотіла, щоб увага ззовні вплинула на мене. Дитині важко витримати, коли до неї прикуто стільки очей.
Мені важливо бути у своїй країні. Під час війни у Грузії у 1990-х нам із чоловіком активно пропонували виїхати. Але ми залишилися. Не було ні газу, ні електрики, ні води, ні їжі. Сиділа в майстерні в шубі й малювала 3–4-метрові полотна олійними фарбами. Вони були багатофігурні. Зробили виставку в Будинку художника. Приходили люди, плакали й дякували, що не поїхала. Зараз усі малюнки того періоду в приватних колекціях в Америці.
Грузинський патріарх запропонував очолити групу художників з оформлення рукописного Нового Заповіту. Писали у стародавній техніці по пергаменту. Переписували Біблію монахи. Три роки працювали. Закінчили 2000-го.
Я оформлювала Євангеліє від Матвія, починаючи від заголовків і заголовкових літер. Книжка важить понад 100 кілограмів. Усі три роки з ранку до вечора сиділа у резиденції патріарха. Не дивилася фільми, не малювала більше нічого. Крім роботи, тільки читала Біблію і ходила на церковні служби.
Бувало, відмовлялася продати картину. Один чоловік приїхав спеціально з Нью-Йорка – відомий лікар, виходець із Грузії. Він саме зводив новий будинок. Між вікнами зробив прогалини для картин. Щоб вони там помістилися, довелося б їх підрізати. Відмовилася категорично, хоча чоловік був готовий платити скільки завгодно. Пішов дуже ображений – не зрозумів моєї позиції.
Саакашвілі має декілька моїх робіт, переважно на шовку. Одна висить у кабінеті, де він приймає гостей. Коли відкривали Президентський палац, запитали, чи маю малюнок потрібного їм розміру. Такого не було, тільки готові підрамники. Натягнула на них шовк і за 20 днів зробила. Як у Грузію приїжджала Маргарет Тетчер, мене попросили щось їй подарувати. Презентувала ілюстрацію до "Витязя у тигровій шкурі" аквареллю й тушшю.
Коли працюю, часу не відчуваю. Можу 12 годин поспіль малювати. Не п'ю і не їм. До мене не можна заходити чи стукати у двері. Якщо перерву процес, лишаю картину. Маю багато незавершених робіт. Як щось чи хтось виведе з робочого стану, день втрачений. Тоді їду в Мцхету (місто біля Тбілісі зі старовинним храмом і гірським монастирем. – "Країна"). Там повертається настрій.
Рідко з'являюся на вечірках, тусівках, хоча постійно запрошують. Не маю ні бажання, ні часу. Друзі – моя однокласниця-монахиня, один священик і ще кілька людей, пов'язаних із церквою. Вони не вимагають багато уваги. Не мушу з ними за столом щось із себе вдавати.
3 
1
Коментарі