30 листопада 1991 року, по 23-й годині, я сказав своєму 13-річному синові:
— Тарасичку! Треба поїхати на Майдан! Допоможеш мені зібрати все, що залишиться: плакати, листівки, малюнки...
— А не можна було це зробити раніше?
— У тому-то й заковика, що не можна було — перешкоджали б агітації. І, навпаки, будь-яка агітація в день референдуму заборонена. Збирайся!
О пів на дванадцяту ми вже були в метро. Випливаємо з підземки. Майдан практично порожній. На наше щастя, ні двірників, ні істориків — ані душі.
Рівно опівночі. Розпочинаємо роботу. Як із-під землі — міліціонери.
— Що це ви робите?
Показую на годинник:
— Усе законно. Хочемо дещо зберегти для історії.
На тому й розійшлися. Син заходився збирати-зривати-згрібати плакати, відозви, листівки — безцензурні рукописні медіа. А я почав демонтаж паперової криниці, в якій було щось на зразок корби. З неї звисала стрічка факс-рулончика. На ній протягом дня перехожі залишали свої написи.
Слава не КПРС, а тим, хто вийшов з неї
— Це безцінний документ, — кажу синові. — Прийде час — передамо в Історичний музей. Але тільки тоді, коли незалежна Україна виживе, бо в державних фондах вічно щось стається: то пожежі, то потопи...
Так ми стали власниками рідкісного послання — зразка справді народної творчості доби відновлення Української держави. Читати зараз це зворушливо. Віє духом того часу.
"Коммунизм есть советская власть плюс геноцид народа по имени "гомо советикус" — написав хтось невідомий. Одні з них підписані, інші — ні. Киянин Проценко: "За ріки крові, за море сліз матерів, дітей наших, за сотні невинно розстріляних, за сплюндроване життя п"яти поколінь КПСС до суду народного!!". Ось ще напис, що ілюструє тодішню народну "любов" до комунізму: "Слава не КПРС, а тим, хто вийшов з неї!".
Інші написи — антиімперські, державницькі. "Ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою кремлівських катів". "Люди! Нас всех Империя держит в клетке 74 года. Не открывает ее, чтобы мы кормили имперских бояр и князей. Нужно добиваться в первую очередь открытия границ, как во всем цивилизованном мире! Тогда у нас появится и пища, и одежда в достаточном количестве. Для этого нужно добиться каждому народу независимости своей республики. Народам Украины — свободу Украине!" Ще — "Нарід України, борітеся за волю, інакше наші діти, внуки проклянуть нас за боягузтво", "Смерть ворогам Української Нації!", "Україна повинна бути державою незалежною, народною, як інші держави — Польща, Угорщина, Китай. Народ України не хужий за всіх і може жити, як усі вільні народи вільних держав". Киянин Михайло Шакирянов написав російською: "Пока империя правит нами; Быть вечно нам рабами; И, давясь колбасой собачьей; На коммуняк всю жизнь ишачить".
Майданні написи засвідчують також інтерес людей до президентських виборів. Киянин А. Богород пише: "Якби народ України, з Божою допомогою, прочитав стенограму зустрічі Кравчука і Горбачова в переддень "перевороту" (19 серпня 1991 року), то хитрому Голові нічого іншого не залишалося б, як подати у відставку. Де помирає культура і там, де культура завершується, там розпочинається антисемітизм і ненависть до інших національностей. Якийсь політолог західної орієнтації сказав: "По ставленню народу до євреїв можна визначити цивілізованість народу". Я ж хочу перекласти цей вислів в інший пласт думки, говорячи про людей, подібних до Кравчука: "По відношенню людини до Леніна (сатани) можна визначити порядність людини..." І це про Кравчука, який, вийшовши з КПУ, продовжує поважати цього злісного ворога людства..." Інший невідомий автор також явно не симпатизував тодішньому голові Верховної Ради: "Напередодні вибору і виборів головне: тільки вільна Україна, тільки Чорновіл — він і Лук"яненко вистраждали, вимріяли нам незалежну Україну".
Є й дещо несподівані написи. Наприклад — "Шабат шолом!". І підпис: Равві Шумейстр.
Якою буде Україна ще за 15 років?
Навряд чи багато хто уявляв 1991 року Україну такою, якою вона є сьогодні. Так само й те, наскільки складними будуть наступні півтора десятка літ. А чи можна уявити зараз: якою буде Україна ще за 15 років?
Дмитро Павличко, 77 років, письменник:
— Щоб була справжня демократія, треба жити в спокої. А ми досі боїмося втратити незалежність, не маємо впевненості в майбутньому. Саме цей стан за наступні роки буде перейдений. Відбудеться єднання демократичних сил, зросте культура політичних лідерів, з"явиться міцний український бізнес. Зрештою, народ об"єднається навколо національної ідеї та європейських цінностей.
Юрій Іллєнко, 70 років, кінорежисер:
— У мене швидше не прогноз, а певний оптимізм. Тому я досі не застрелився і не застрелюся. Оптимізм ґрунтується на тому, що зараз підростає нове покоління, не інфіковане такою жахливою хворобою, як тотальний страх. Поза сумнівом, ці молоді люди збудують абсолютно нову державу. Якою вона буде, вони ще самі не знають. Але буде адекватною тій великій культурі, генетичними носіями якої вони є.
Людмила Кириченко, 57 років,
народний депутат від Партії регіонів:
— Через 15 років, а можливо й раніше, України як цілісної держави не буде. Вона розділиться на дві країни. Бо в останні два роки політики зробили дуже багато для розколу України. І це матиме плачевні наслідки. А рівень життя й демократії через 15 років, звичайно, буде набагато вищим.
Дмитро Корчинський, 42 роки,
керівник організації "Братство":
— Буде зоною економічної свободи. Відновить свої ракетні війська стратегічного призначення і ядерний потенціал. Стане місцем, куди стікатимуться "брудні" гроші всього світу. Не буде ні з Євросоюзом, ні з Росією. Бо вони злитимуться за те, що в Україну відтікатимуть капітали. Але зробити нічого не зможуть, бо кому захочеться мати справу із божевільними, у яких ядерна палиця?
Олесь Доній, 36 років, політолог:
— Україна просуватиметься в напрямку посилення парламентської демократії. І через 15 років більшу роль гратимуть покоління, які не жили за часів СРСР. Але зараз при владі колишня комсомольсько-комуністично-кагебістська номенклатура. Вона вкупі з кримінальними авторитетами створила промислово-фінансові групи, що фактично керують державою. Тож в України більше шансів стати олігархічною, ніж демократичною країною.
3 
1
Коментарі